Нові докази.

* * *

До відеоархіву Нью-Делі, Есвейлі прибув далеко за північ, але його старий знайомий працював там і без зайвих питань пропустив до архіву. Адвокат твердим кроком прямував повз безліч стелажів наповнених усіма видами записувальних засобів. Але на цей раз, він точно знав, що шукати. Розстановка стелажів відповідала географічному становищу районів Делі, і тепер, біля шафи з відеозаписами з камер спостереження однієї з найпрестижніших вулиць – Коннот-Плейс, де проживала родина Шива.

Ганеша явно був прихильний до Діліпа сьогодні. Він швидко знайшов відеострічки від дня вбивства, з камер на які, так чи інакше, міг потрапити будинок Шива.

Пройшло декілька годин. На стільці висів недбало кинутий піджак, сорочка була розстібнута на декілька ґудзиків, а червоні очі вдивлялися в чорно-біле зображення чергової відеокасети у швидкій перемотці, однак раптом запис на камері змінився, записувальний пристрій автоматично зреагував на рух й повернув об'єктив у сторону сусідського будинку. «Так, це ж будинок родини Шива!» - адвокат збуджено піднявся на ноги й пультом сповільнив рух, вдивляючись у деталі. «Яка б людина не вдосконалила цю камеру, він геній!» - мимоволі подумав чоловік і придивився до зображення, на якому через вікно чітко було видно кімнату сусіднього будинку, в якому знаходились батько й донька Шива.

Дівчина стояла біля вікна й посміхалась батьку, який стояв неподалік від неї. Ось вони повернулись на звук відчинення дверей, до кімнати спокійно зайшов комісар. Колишній міністр жестом запропонував йому присісти, однак за мить до кімнати вбіг чоловік у формі поліціянта. Як і казала Макта Шива. Він вистрілив у спину комісара й з пістолетом почав рухатися у сторону Макти. Нар’ян блискавичним рухом вибив у поліцейського пістолет й притиснув його обличчям до скла.

«Не може бути!» - адвокат витріщився на монітор, адвокат. На відео у вікні зобразилося сплюснуте, але впізнаване обличчя старшого сержанта, Анудж Харі. Дівчина з переляку впала на підлогу й підняла пістолет, коли до кімнати увірвалися інші поліцаї.

- Неможливо, - прошепотів приголомшений Діліп.

Вже за хвилину, він розгладив складки на сильно прим’ятій від довгого сидіння, сорочці, застібнув її, одягнув залишений піджак і поїхав звідти. Йому належало розібратись з цим ділом, якомога швидше. Тепер у нього є докази й невинна людина буде вільною.