* * *
Високі дерев’яні шафи архіву заповнені різноманітними паперами за багато десятиліть роботи Верховного Суду Індії. Тут знаходились і справи апеляцій проти рішень Високих судів штатів і територій Індії, і прямі позови по серйозному порушенню прав людини, але Діліп Есвейлі цікавила лише одна справа. Незначна, у порівнянні з масовим бунтом, що сталася декілька років тому, однак саме через ті події, донька одного з винних міністрів потрапила до в’язниці за підозрою у вбивстві комісара.
За столом сидів молодий адвокат, зарившись у численні папки з документами. Мужні плечі були опущені, у куточках темно-карих потьмянілих очей залягли тіні втоми, настільна лампа освічувала його закуток, єдиний острів світла, що залишився у великому залі головного архіву Делі Лаченс. В його голові так і проносилися слова колишнього міністра, якого він зустрів на кладовищі.
"- Навіщо мені це робити?
- Бо твоя совість не дозволить невинній, хворій дитині, загинути у в’язниці Нью-Делі. Такого аргументу досить, адвокате?"
Цей глузливий тон ніяк не в’язався із серйозними очима Нар’яна Шива, та сенсом сказаних ним слів.
Адвокат втомлено потер очі й не дивлячись дістав чергову теку, коли в архівній тиші почувся глухий звук від падіння однієї з тек. Нічим не примітна, вона випала з величезної стопки документів, що стояли на столі біля чоловіка. Він придивився до назви та мало не підстрибнув від радості. На тонкій зеленій папці, чорними літерами було виведено «Справа №198.02, Макта Шива».
Макта, донька опального міністра, звинувачена у вбивстві комісара Західного округу Делі.
Тремтячими від нетерпіння руками відчинив теку й почав читати:
«Макта Шива (далі також - обвинувач) є громадянином Індії, 1985 р. н., проживає у м. Нью-Делі, на час подій, що є предметом розгляду, не працевлаштувалась. Стоїть на обліку в госпіталі Маніпал Бангалор, в онкологічному відділенні.
Обвинувачувана М.Ш., була спіймана на жорстокому поводженні з поліцією під час затримання міністра Нар’ян Шива, у результаті якого загинув комісар округу Західного Делі В.С.
Знайдені відбитки М. Ш. на зброї, яким за попередніми даними, був застрелений В.С. стали основною частиною доказів проти неї. За таких обставин, незалежно від впливу зізнавальних показань на результат кримінального провадження щодо неї, Верховний суд дійшов висновку, що цей доказ, разом із показанням свідків, та результатами проведеної судової медекспертизи загиблого, являє собою вагомі підстави для заключення обвинуваченої М.Ш. до в’язниці Тіхар, строком до 15 років, з можливістю повторного розгляду справи, через 5 років, за умови дотримання вимог, зазначених у пункті 3.1.»
Бред якийсь, - недовірливо промовив адвокат. Всю втому ніби рукою зняло, коли він вчитувався у рівні рядки протоколу судового засідання. – Чому тут не підшиті результати експертизи та показання свідків?
Діліп переглядав матеріали справи, коли йому на очі нарешті потрапив весь список залучених до розслідування людей.
«Так, головний свідок – Анудж Харі, старший сержант, третій відділок, Західне Делі. Це не цікаво. Стоп, що це? Він був головним свідком? А представником присяжних був (він перегорнув сторінку) Бахман Наджендра. Але до чого тут він? Хіба той не був у змові з Шива та іншими», в наступному листі була відповідь на це питання, після першого засідання суду, його було виправдано, за браком доказів.