Розділ 1 Я вирвався з полону!

   З такими думками я приліг задрімати, з катівні ще довго лунали крики, матюки, та прокляття…
Врешті я задрімав, та прокинувся від сильного вітру що хитав подобу стальної решітки, яка все ж трималась міцно в стіні. Раптом я почув голос патрульного що ходив коридором, він наближався до моєї камери. Я заховався за виступом, та чекав коли ж він підійде. Врешті той підійшов він почав світити ліхтарем в мою камеру, і не міг второпати куди я зник, і головне як? Я ж стояв за виступом одвірка, і тихенько очікував коли ця мерзота відкриє двері! Я пам’ятав ніякого жалю перерізати собаці горло за мої катування! Крім помсти мною тепер нічого не керувало…  

   Двері відкрились, в моє приміщення зайшло тіло, він був низьким та надто бридким його грубою помилкою було те що він зайшов спиною до мене в камеру! Я на секунду задумався «можливо все ж варто залишити його…»  Ні я повинен знешкодити його! Стрибнувши як тигр на нього я завдав удару прямо в висок, від шокованого тіла не пролунало ані звуку. Він був мертвий. Перша кров тут, і далеко не остання. Я вирішив обшукати його і був дуже радий знахідці, бойовий пістолет, електрошокер, бита і броня! Про таке годі й мріяти, полоненому, тому швидко одягнувши це все, я покинув приміщення та замкнув двері.

  Тепер потрібно було знайти вихід з цього пекла! Я почав поволі пробиратись коридорами, десь в далині мигала лампа, як остання надія, я йшов вузьким коридором майже в темряві, ліхтар запалювати не хотілось, бо навколо були камери. Я подумав чому б не перерізати кабель, та це було б занадто ризиковано тому я йшов в темряві. Раптом доля подарувала ще один шанс я зустрів ще  патрульного, заховавшись за рогом повороту я очікував на свою жертву. Він ішов надто швидко певно чогось боявся, що ж не дарма… Діставши електрошокер я виставив підніжку і всадив йому порцію струму прямо в шию. Його почало корчити, він намагався гукати про допомогу та я міцно заткнув йому рот рукою, врешті бідолаха відключився, я знову обшукав свою жертву на цей раз я знайшов ніж, газовий балон, та годинник, тепер я міг орієнтуватися в часі, доволі непогані ресурси. Я пішов далі…

  Йдучи повз катівню, я вирішив зайти в середину, і побачити що там, благо ключі в мене були, тому я зайшов в середину та закрив за собою двері. Запаливши ліхтар, я вдихнув повітря що було пронизане болем та кров’ю, тут катували мене та моїх друзів. Дідько візьми! Я раптом дістав ніж і підійшовши до будки хотів перерізати провід, але мені спасти на думку ідея, я перепід'єднав напрямок струму від будки до стільця того хто мене катував, це було надто просто оголену металеву проводку я кинув по периметру стільця, тепер залишилось скрутити потік струму що я вдало зробив, залишивши це своїм мучителям я обрив всю катівню на моє превелике щастя тут було багато корисних речей серед них і ключ карта...

   Така знахідка не могла не тішити, та ще більше мене тішило те яка то буде картина для мого товариша якого приведуть на допит. Я не міг їх всіх врятувати та дав їм саме такий шанс, далі я думав вони справляться самі… адже ключі не згорають, а їх носить кожен кат. Отже, вийшовши з катівні я пішов далі…
   Дорога вела мене все ближче до цілі, я вже майже відчував свіже повітря смакував волею, як звідкись не візьмись  трійка патрульних що вештались без діла. Лихо! Подумки промовив я. Як мені тепер бути? Що робити?! Потрібно було швидко придумати що робити, до голови прийшла ідея, я згадав про сирену я вирішив запустити її й поки невдахи побіжать туди я швиденько пройду до виходу. Так це була ідея, це мало спрацювати, адже вони не раз це використовували.
Тому  я з легкістю різав ворогів. Очікуючи на другого, я раптом почув роботу рації, його звали на поверх, адже там знову вели когось на допит... довелось взяти рацію з собою я не хотів пропускати того шоу що очікувало моїх мучителів, та все ж моя ціль була вибратись звідси благо тих двох теж позвала рація! Це було приємним бонусом для мене!

  Діставши чіп карту, я відкрив двері й на мене засвітило яскраве світло! Я вже й забув коли в востаннє бачив таке, дійшовши туди я почав швидко рухатись приміщенням до ще одних дверей за цими дверима на мене чекала довгоочікувана воля! Тупіт ніг з двору застав мене зненацька я оглянувся і зрозумів виступу тут щоб сховатись не буде доведеться стріляти! Я перевірив пістоль, набоїв вистачить на сім пострілів, що ж робити доведеться стріляти, я раптом згадав про газовий балон що був в мене,
«точно!» Подумав я «заллю пику ним, а потім скористаюсь ножем. Але що якщо їх двоє? Нічого я щось придумаю…»  Двері відчинились і на порозі стояло тіло! Благо воно було одне! Я швидко дістав балон і поки ці витрішки не могли зрозуміти що відбувається я швидко залляв його газом та затягнув його в середину закривши двері я протягнув його до попередніх і прив’язав його наручниками до ручки тих дверей! Я добряче колотив ногами цю мразоту, нарешті мене трішки попустило я стерши його рило майже в кашу, я застрелив його там.
 
  Тепер я дістав нарешті зброю! Я ставав небезпечним все більше й більше тепер потрібно було зламати двері для того, щоб ці мерзоти не ввійшли з зовні, я вийшов на вулицю і вдовбав шокером по щитку з магнітом для карти та всадив ніж, для впевненості в зламі я приклав карту, і вона не спрацювала, система запросила пароль, трішки відійшовши я побачив свій транспорт для втечі, гелікоптер.

  Це була нова модель «мі-8» Те що треба – сказав я, мій рух був не надто складний, автомат не дивлячись на мій стан для мене був легкий. Пройшовши пару кроків я побачив ще одного патрульного я вистрілив в нього, той впав з простертими руками, підкравшись до нього я побачив на ньому пару гранат  та бінокль, знову мені пощастило. Подумки промовив я, мій рух був у перед  до цілі, на дворі світало, я майже підходив до майданчика як раптом побачив ще якихось суб’єктів біля вертольота він був заведений я заліг в траву, і побачив що вони були озброєні снайперами! Найкраще комбо! Три суб’єкти зі снайперками благо в мене був калаш, він діставав на вісімсот метрів, я заліг у траву, пролунав перший постріл і один із них рухнув двоє в паніці почали дивитись в сторону пострілу один почав готувати гвинтівку до пострілу в мою сторону і не встиг він лягти як я і його зняв! Залишився один,  в паніці він почав пхатись у вертоліт! Замість того щоб зробити те що думав його товариш та я був скоріше, постріл… Він скотився зі ступенів вертольота і впав на майданчику! Я швидко роздивився навколо чи нема тривоги, чи ніхто не біжить в мою сторону. Встав та побіг до вертольота.

  Вибравшись на вертолітний майданчик я побачив три трупи та мою ціль швидко здер з них цікаві речі та забравши три снайперки, я закинув їх у вертоліт! Цією машиною керувати я вмів, заскочивши в середину я швидко зачинив двері у мене було п’ять ракет в стволі гелікоптера думаю цього достатньо! Я сів за штурвал та вдів гарнітуру. Почув матюки, та радіо сповіщення, я почав розкручувати гвинт і підіймати пташку в повітря, почулося прокляття та звернення негайно посадити пташку на платформу, але оскільки мені було плювати я підняв гелікоптер розвернув в сторону спостережної вартівні, я пустив ракету.  Минуло понад годину як я був у повітрі я летів в напрямку свого дому, ніхто не перешкоджав мені я перетнув кордон своєї країни, і прилетів до себе до хати, на кінець я був у дома! В мене не залишилось нікого всі загинули або були вбиті ворогами! Власне моя історія це історія  помсти і я запам’ятав, сліпа ненависть може погубити тебе, я керувався саме нею, тому й потрапив у полон!