Знову осінь тамує серце
Від жарки́х обіймів літніх,
Розіллє пожовкле відерце
Почуттів забраклих і житніх.
Ти поїдеш, куди забажаєш,
Зрілість приходить у дім…
Відтепер ти більше кохаєш
Юність, що минає, утім.
У пройдених стежках чарує
Досвід набутий, весела пора…
Тебе вже ніщо не змарнує,
Не зрушить просідь стара.
Та добре було б відродитись
Весною, наче природа!
І вкотре прожитись,
Коли в тебе молодість й врода…
Відредаговано: 18.09.2026