Знову осінь тамує серце

Знову осінь тамує серце

 

Знову осінь тамує серце

Від жарки́х обіймів літніх,

Розіллє пожовкле відерце

Почуттів забраклих і житніх.

 

Ти поїдеш, куди забажаєш,

Зрілість приходить у дім…

Відтепер ти більше кохаєш

Юність, що минає, утім.

 

У пройдених стежках чарує

Досвід набутий, весела пора…

Тебе вже ніщо не змарнує,

Не зрушить просідь стара.

 

Та добре було б відродитись

Весною, наче природа!

І вкотре прожитись,

Коли в тебе молодість й врода…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше