18. І знову крізь портал.

Едгард

Як тільки портал закрився то я відчув, наче з мого серця вирвали частинку. Наче Даша вирвала її, а потім забрала разом з собою в той світ. Незнаю скільки я так протримаюся, адже я справді закохався в дівчину, але я не міг дивитися на її страждання тут. Вона хотіла повернутися додому, а тут залишатися для неї було нестерпно. Саме через це я відпустив її. Кожен день для мене був нестерпним. Вже тиждень я був жахливо роздратованим та це вже почали помічати всі. Найцікавіше почалося через два дні, коли батько дізнався про це все. Такого злого я його ніколи не бачив.

Декілька днів тому

-тобто її немає? Як таке може бути? Вона не могла вислизнути з наших рук.

-а що не так?

Взбісився я, навіть не знаючи чому. Чому ця тема для мене така болюча?

-що не так? Та все не так, вона могла б допомогти нам стати ще могутнішими.

-це я чув не раз. Ти навіть хотів брата одружити на ній, бідна дівчина. Вона незнала, що могло чекати її. Добре зробила, що пішла, надіюся і не повернеться сюди. В це зміїне кодло.

-як ти смієш так казати? Тобі то немає різниці, ти й так на трон не зійдеш. Я впевнений, що якщо б ти зійшов на трон то розвалив би цю державу, яку наші предки так довго будували.

-будували.

Сказав я з насмішкою і продовжив говорити.

-будували державу до Корнелія завойовника. Вони справді її будували. Включно з ним інші правителі тільки те й робили, що вбивали невинних. Той самий Корнелій, він використовував бідну дівчину в своїх цілях. Чим Даніелла відрізняється від Омелії? Єдиним чим вони відрізняються так це тим, що Даніелла змогла втекти з цієї божевільні. Я впевнений, що вона бігла не озираючись назад.

-з тобою все ясно, а ви? Амандо, Вільям, куди ви дивилися?

-це не було нашим обов'язком. Ти не маєш права щось нам казати. Вона мала право так чинити.

-і ти туди ж,мої діти зведуть мене в могилу.

-батьку, ну що ти говориш? Такого ніколи не буде. В тебе є я.

Озвався Томас, наче хотів згладити ці кути, але я не хотів цього. Я навпаки хотів на всіх накричати та показати їм їхнє місце.

-ти що, брате, якщо батько каже, що хоче помирати то хай помирає. Невже це проблема? В нього два сина, поховаємо тебе, батьку, і діло з кінцем.

Боковим зором я побачив як Аманда та Вільям ледь стримують свої усмішки та сміх, а Аманда навіть кахикнула, схоже через те, що не витримувала вже триматися. А батько закипав та вже встав.

-те що ти хочеш мене вдарити не допоможе. Я вже не той тринадцяти літній хлопець, який буде терпіти це. Я змінився.

-паршивий щенок.

Батько підійшов та вдарив мене, а я так і стояв, навіть не здригнувшись.

-батьку, батьку, прошу. Не роби так.

-Амандо, зійди з дороги.

-ні, батьку. Я не буду тебе слухати, досить було, як і сказав брат ми занадто довго слухалися тебе. Тепер я не буду слухатися тебе.

Батько замахнувся і на Аманду, але я був занадто далеко, щоб захистити її. Та тут Вільям перехопив руку батька.

-вона дівчина, ваша донька. Ви не можете її вдарити.

-хто ти такий, щоб мені щось казати?

-ви праві. Я ніхто, але з дівчиною так поводитися я не дозволю.

-вона тобі ніхто. Вона моя донька. Буде своя донька та жінка тоді будеш робити, що вздумається, а це моя донька, тому я маю право вдарити її, якщо вона робить щось неправильно.

-а якщо я саме зараз не даю вдарити свою майбутню жінку?

Ми всі покосилися на Вільяма, але я одразу зрозумів, що я підтримаю його. Батько нічого не зробить ні йому, ні Аманді. Я не дозволю .

-що ти сказав? Такий плебей як ти ніколи не зможе одружитися на моїй доньці.

-батьку, не я маю це вирішувати? Ти не маєш права мною командувати.

-маю, я твій батько.

-а я її брат, якщо вона захоче то вийде за будь кого.

На цьому наша сварка закінчилася. Нас швиденько вигнали з зали, а батько залишився сам переварювати цю всю інформацію.

Минуло 4 дні 

-Едгард, що з тобою?

-так, ти останнім часом такий роздратований.

-не меліть дурниць, нічого не змінилося.

-Амандо. Він схоже просто закохався, а ця дівчина втекла від нього.

-а я так і думала, що він закохався в Дашу. Перша дівчина до якої він так відносився. У мене до тебе єдине питання, брате, якщо ти кохаєш її то навіщо відпустив? Та навіщо заставив її грати роль своєї дівчини, а потім не повірив їй?

-я одразу повірив їй. Вірив кожному її слову, але не міг так просто встати на її сторону, що я і зробив коли поговорив з мамою, але вона не хотіла мене слухати.

-і правильно зробила. Ти наробив дурню, а тепер не можеш прийти до тями та злишся на всіх підряд, але ж ми не винні в твоїх проблемах.

-Аманда права.

-добре, признаю. Я наробив дурню, а потім злився на всіх і впершу чергу на самого себе, але що це змінює? Даша в своєму світі, туди немає дороги.

-є, ключ, але він у неї, тому ми не зможемо тебе відправити туди, на жаль, але мені цікаво чи пішов би ти в той світ?

-думаю так. Я б не зміг сидіти тут та відправився в той світ.

-Вільяме, ти дивись, як в казці. Не вірю в те, що мій брат настільки закохався, Фенегал буде в ярості.

-як бачу ви з Дашою ненавидите Фенегал.

-ні. Вона не варта нашої ненависті, це просто неприязнь.

-зрозуміло.

Я засміявся та в цю ж секунду наче мені повернули частинку душі. Цього не може бути, це дурня. Вона вдома, з нею все нормально.

-брате, що з тобою?

-таке відчуття, що Даша повернулася.

-брате, це ж дурня. Вона вдома в безпеці.

-яка різниця. Нічого не буде якщо ми зайвий раз перевіримо.

-тоді відкривай портал, байдуже на правила.

Я швидко відкрив портал та ми опинилися біля печери. Ми всі вибігли в цю печеру та почули виразний голос.

-і чого тут так темно, а, точно. Я ж можу скористатися магією.

Дівчина запалила світлячок та просто завмерла.

-нічого собі. Ви, що мене чекали? Я не пам'ятаю, щоб казала тобі, Амандо, що повертаюся.