13. Королівство ельфів та перша частина ключа.

Стелла

Я пройшла через портал разом з іншими та побачила молоду ельфійку років 20-30 низького зросту. Вона мала чарівну усмішку, довгі вуха та високий зріст. Її зовнішність відрізнялася від нашої, у ельфів були довгі вуха, бліда шкіра, біляве волосся, що було не властиво нам. Практично всі жителі імперії були засмаглі, та були шатенами або брюнетами, рідше зустрічалися блондини.

-рада вас всіх бачити. Я ваш куратор Аліса Саундерс. Можна просто міс Саундерс. Рада вас всіх бачити тут, зараз вас поселять в гуртожиток та завтра ми з вами познайомимося поближче, а поки ви можете прогулятися гуртожитком та садом. Можете розпакувати речі, проте ви самі все чудово знаєте та я вірю, що ви чудово розберетеся і без мене, але якщо вам потрібна допомога то зверніться до міс Кларксон. Вона вам допоможе. Ця жінка саме буде заселяти вас, тому ви завжди можете попросити про допомогу, але досить цих балачок. Підходьте до міс Кларксон та займайте свої кімнати. Ви будете жити по двоє.

-Стелла Кельман.

-чудово. Ваша кімната номер 5. Ви живете разом з Кароліною Фенегал.

-дякую.

Сказала я вже без минулого запалу, а коли я вже ввійшла в кімнату то на мене вирячилася Фенегал.

-ти помилилась дверьми, тобі точно не сюди.

-на жаль сюди. Я теж не рада такій перспективі, Фенегал. Ти остання людина з якою я б хотіла жити.

-хоч в чомусь ми схожі.

-залишу тебе саму з твоїми тараканами.

Сказала я та вискочила з кімнати. Попутно починаючи думати як мені забратись до королівської бібліотеки, адже хто я така, щоб заходити в палац. Потрібно переговорити з хрещеною, можливо, вона допоможе, адже вона племінниця короля, можливо, вона зможе допомогти. Я вилетіла на вулицю з шаленою швидкістю та врізалася в хрещену, яка вже, мабуть, чекала мене.

-Стелло, несподівано.

-Руслано, рада бачити. Я теж не думала, що наша зустріч після стількох років буде такою.

-у нас є вільний час, можливо, прогуляємося містом?

-так. Я не проти, але у мене є до тебе прохання, та важлива розмова.

-тоді я тебе слухаю.

-все ж таки прогулятися непогана ідея. Давай я все розповім під час прогулянки.

-добре.

Ми пішли та я вирішила все розповісти хрещеній. Хай пробачить мені Даша, але я впевнена, що вона нікому не скаже.

-у мене є подруга. Вона в жахливій ситуації. Вона попаданка і хоче повернутися додому. Ми з іншими шукаємо цей спосіб. Ми наткнулися на щоденник Омелії Корс, яка теж колись хотіла втекти з цього світу.

-цікаво, але навіщо ти розповідаєш це мені? Якщо чесно то це дуже приємно розуміти, що мені так вірять, але чим я можу допомогти?

-в тому то і справа, що мені потрібна допомога. Мені потрібно попасти в палацову бібліотеку.

-це не буде настільки великою проблемою, я вважаю. Звичайно я не розповім справжні цілі. Коли тобі потрібно попасти в бібліотеку?

-як можна швидше. У мене є ціла практика, тобто два тижні.

-часу буде вдосталь. Вже завтра ввечері я думаю, що ми разом зможемо попасти в бібліотеку.

-дякую, це для мене дуже важливо.

Я підбігла до жінки та обійняла її.

-про що йде мова. Я ж твоя хрещена, ти буквально виросла у мене на руках. Ми з твоєю матір'ю разом росли, проживали всі щасливі і погані моменти. Ви мені як сім'я.

-до речі, я зовсім забула, мама передала тобі лист і казала, що дуже сумує, чекає коли ти приїдеш до нас в гості.

-думаю на зимових канікулах я зможу приїхати на тиждень, а потім повернутися до свят додому.

-це ж чудово. Я дуже рада.

-а тепер можливо підемо в місто, можемо посидіти в кафе, пройтися магазинами, хоча я знаю, що це не твоє, обирай.

-кафе, пішли в кафе.

-ну тоді пішли.

Жінка спритно відкрила портал та ми ввійшли в нього. Опинившись в центрі міста ми пішли до нашого улюбленого кафе в центрі.

-міс Брукс, міс Кельман, радий вас бачити. Давненько вас не бачили. Вам як зазвичай?

-так.

-тоді присідайте там, через 20-30 хвилин все буде готово.

-чудово, дякую.

Ми присіли та Руслана почала говорити.

-знаєш, мені дуже дивно, що Даніелла розповіла тобі це все.

-вона не розповідала. Я випадково почула розмову, точніше її частинку. Їй потрібно було розповісти мені все, а інакше я б не відцепилась.

-хм, цікаво, але їй пощастило, що ти це почула, адже хтось інший міг запросто здати її.

-це так.

Тим часом нам принесли наше замовлення та розмова вщухла, але ненадовго.

-маєш якісь здогадки?

-так. Ми думаємо, що підказка в бібліотеці, точніше в декількох бібліотеках, але не все так просто, Корс в будь якому разі не зробила б все так легко. Там точно є якась хитрість. Вона не робила б все так просто.

-так, Корс не була дурною. Тим більше, що їй потрібно було приховати це від імператора, якщо хочеш можемо прямо зараз піти в бібліотеку. Бачу, що тобі це важливо, а я чим зможу допоможу.

-я б була рада, якщо чесно.

-ну і чудово, тоді пішли? Зараз тільки розрахуюся. Вибачте, можете принести рахунок?

-так, звичайно.

Офіціантка підійшла з рахунком та почала говорити.

-надіюся, що вам сподобалось, приходіть ще.

-все як завжди чудово, обов'язково прийдемо ще.

-ну що, тоді відправляємося до палацу?

-так, якщо тобі не важко.

-це мізерне прохання, тому звичайно не важко.

Жінка відкрила портал та ми опинилися біля воріт палацу.

-далі нас не пропустить захист палацу, але це не проблема.

-принцесо.

Слуги склонили голови, а ми пройшли до палацу. До бібліотеки ми йшли хвилин 20, а коли нарешті дійшли то жінка відкрила двері, а я заговорила.

-а палац ще більший ніж я його пам'ятаю.

-в це крило мало хто ходить.

-тоді все ясно.

-що ми шукаємо?

-я сама достеменно не знаю, зараз, можливо, дізнаємось.

-Омелія Корс.

З полиць вилетіло купа томів, але я одразу зрозуміла, що це не те, хоча. Я почала продивлюватичя кожну сторінку томів, а хрещена зрозумівши, що я хочу почала робити те саме. Я знайшла листок з написом.