10. Неочікувана допомога.

Пройшов місяць

-бачу все погано. Потрібно її витягати з цього стану.

-вона вже не витримує в очікуванні практики.

-мені її жаль.

-нам все важче шукати відговорки для Клари.

-які відговорки? Я знала, що щось тут не так.

-пішли на подвір'я. Ми все розповімо.

-добре. Слухаю вас уважно.

Ми всі вийшли на двір та сіли в альтанку.

-схоже потрібно все тобі розповісти.

-звичайно, потрібно.

Сказала Клара, а перед нами з'явилася Келін та почала говорити.

-настав час значить, схоже ви все розповісте.

-навіть Келін знала. Не знала тільки я. Я думала, що ми здружилися.

-це не мій секрет, тому від мене нічого не залежало. Даніелла насправді не Корс, також вона попаданка.

-як так.

-це не все, її справжнє ім'я Даша.

Сказала Аманда, а Едгард продовжив.

-вона опинилася в нашому світі випадково. Ми з Вільямом саме знайшли її в печері, тому знала тільки королівська сім'я та її оточення про це. Про це також знає ректор та його донька. Їм сказав імператор, вже довгий час ми шукаємо спосіб як їй попасти додому. Тут ми обговорювали це, але прийшлось розповісти Келін. Від неї це не приховаєш, адже вона може підслухати. Краще одразу розповісти. От ми і розповіли. Повідомляти цю інформацію будь кому не можна, адже ми боялися, що всі дізнаються про це. Ми розказали мінімальному колу людей. Придумали легенду, нове ім'я, її історію, приховали її справжнє життя. Вона втратила дуже багато, а так як вона не може попасти додому то у неї опускаються руки, але не в нас. Її стан зрозумілий, незнаю як ми б в такій ситуації трималися.

-я не можу уявити це, наче я в старій казці. Таке відчуття, що це сон.

-на жаль, чи на щастя це не сон.

-і що? Ви змогли знайти спосіб, щоб вона потрапила додому?

-на жаль ні. Інакше вона б була вдома.

-можливо, я чимось допоможу?

-у нас є пару зачепок. Ми знайшли щоденник Омелії Корс.

-невже, щось знайшли?

-схоже Омелія знайшла спосіб повернутися додому, але не встигла його спробувати. Її вбили, але ми підозрюємо, що вона знала, що її вб'ють і саме через це вона вирвала сторінки з свого щоденника та заховала їх.

-і де вона їх заховала?

-у нас є підозри, що це князівство перевертнів, світла імперія, королівство демонів та королівство ельфів.

-хм, можливо, ми попадемо туди на практиці.

-скоріше за все так, але чи прийме нас світла імперія?

-не можеш випросити в батька?

-ні, Амандо. Ти ж знаєш. Він мене не послухає. Він же ш слухає тільки свого улюбленого синочка Томаса.

-ти правий, тоді, що ж робити?

-можна піти до ректора, попроситися туди.

-для початку потрібно, щоб світла імперія відкрила іноземну практику.

Сказав Вільям почухавши потилицю.

-а якщо попросити допомоги в мами?

-непогано ідея, Амандо.

-а хто ваша мама?

Запитала Келін.

-принцеса світлої імперії. Колись вийшла за батька для того, щоб підтримати мир, але не вдалося. Тепер вона тітка теперішнього імператора.

-брат старається притримуватися нейтралітету і терпиливо чекає поки хтось з нас зійде на престол, але коли це буде ми незнаємо.

-якщо попросити допомоги у брата? Він має допомогти.

-я теж так вважаю, Амандо, давненько ми цього не робили, але схоже прийдеться.

-вже через тиждень розподілення. Нам потрібно діяти швидко, інакше прийдеться чекати до наступної практики.

-а коли наступна практика?

-весною.

Відповіла Кларі Келін.

-так, тоді нам потрібно діяти швидко.

Погодилася на наші слова Клара.

-тоді потрібно писати листа, Амандо, скринька у тебе?

-так, Келін, можеш швидко її принести?

-як виглядає?

-з діамантами. Вона така одна, не прогадаєш.

-добре.

Келін зникнула та вже через хвилину повернулася з скиринькою в руках.

-ця?

-так.

Брат взяв листок в руки та почав писати. Після написання він поклав лист в скриньку та закрив її, через хвилину він знову відкрив її та лист щез.

-добре, що вона досі працює.

-так, скільки вона пролежала без діла?

-я вже й не пам'ятаю, років 5 точно.

-мама була справді вправною в артефакториці, якщо ця скринька досі працює.

-я не можу в це повірити. Ви сказали правду?

До нас підійшла дівчина, яка не розуміла, що взагалі відбувається тут.

-ще одна.

Едгард закотив очі, а дівчина почала говорити.

-я не до тебе звертаюся, скажіть хтось нормальний, а не цей напищений індюк.

-схоже Даніелла знаходить собі подружок таких самих як і вона сама. Тільки з нею я вже звикся, а тут ще ти.

-Едгард, ми розуміємо, що з таким характером ти можеш терпіти тільки 2 людей, одна з яких я, але давай вислухаємо її.

-добре, сестро.

-довго стоїш тут?

-практично з самого початку, як почула, що говорять про Даніеллу.

-і чого ти гріла вуха?

-бо хотіла дізнатися, що ви говорите про подругу. За цей короткий місяць ми почали спілкуватися, а ви маєте щось проти?

-не маємо. Це просто мій брат так реагує на все, що йому не подобається. Особливо коли це стосується Даніелли.

-чому ти з нею сюсюкаєшся, можливо, вона всім розпатякає про те, що тут почула.

-я не ворог, ні вам, ні тим більше Даніеллі.

-для початку потрібно поговорити з Даніеллою, а потім подивимося чи можна вірити тобі.

-для початку, можливо, познайомимося?

-добре. Я Аманда.

-Вільям.

-мене ти чудово знаєш.

Сказала Келін.

-Клара.

-Едгард.

-а я Стелла, хоч познайомилися.

Ми всією дружною чи несильно компанією пішли в нашу кімнату, щоб поговорити з Дашою. Відчуваю, що розмова буде довгою та цікавою. Ми прийшли в кімнату та я почала говорити.

-Даніелла, нам потрібно поговорити.

Після розмови

-я не можу повірити в це. Ви за один день стільки всього зробили, а мені ні слова не сказали? Я тут вбиваюсь через те що нічого не можу зробити, а ви мені навіть слова не сказали про те, що робите. Це вже занадто, але бог з ним. Ви краще мені скажіть, той ваш брат, він відповів? Що він сказав?