7. Перші заняття.

-я перша в ванну кімнату.

Крикнула Клара та вбігла в кімнату.

-Дашо, де ж той щоденник? Як ми його знайдемо, якщо Клара весь час тут?

-незнаю, шукай зараз.

-і про який щоденник іде мова?

-Келін, ти про що?

-не робіть з мене дурну. Я чудово чула про що ви говорили, який щоденник? Для чого вам потрібно позбуватися Клари? Що ви затіяли?

-ми що про це тут будемо говорити?

-звичайно ні. Потім ви все мені розповісте, а точніше завтра. Знайду час і ви все мені розповісте.

-але завтра у нас заняття.

-невже це проблема? Я вас прошу.

Келін зникла, а я заговорила.

-її не вистачало.

-я все чую.

-вона ще все чує, от що за халепа.

-з ким говорили?

-з Келін, як завжди безцеремонно увірвалася і почала щось говорити.

-я взагалі-то все чую.

-Келін така, що поробиш. Я спати, так втомилася.

Ми з Амандою почерзі зайшли в ванну кімнату, а потім моментально заснули. На ранок мене розбудив крик Келін, яка схоже всіх будила.

-підйом, ану швидко вставайте.

-Келін. В якій годині починається перше заняття?

-о 9, але з 8 до 9 йде сніданок.

-а яка година зараз?

-рівно 7, що за запитання?

-супер, дай поспати 30 хвилин.

-ти ж не встигнеш зібратися.

-ти що, сумніваєшся в моїх здібностях?

-добре, подивимося, що буде.

Після цієї розмови я так і не змогла заснути, тому через 10 хвилин валяння в ліжку все ж таки встала та дівчата почали гомоніти.

-ти ж казала, що ще 30 хвилин поспиш.

-не змогла заснути, у мене таке буває.

-тоді ясно.

Ми з дівчатами зібралися та пішли на сніданок.

-відчуваю, що після заняття ми будемо ледь живі.

-чому так думаєш?

Запитала я у Аманди, адже не розуміла, що такого може бути в студентському житті.

-бо брат казав, що Вуд нікого не щадить. Ганяти нас буде, що ми під кінець звалимося на траву та будемо там валятися до початку наступної пари.

-я вже боюся.

Я підійшла до Аманди та почала говорити.

-чуєш, але ж ви всі казали, що не можна ходити в штанях дівчині.

-є винятки, до прикладу академія. Тут можна ходити в штанях, адже ми всі бойові маги. Також після закінчення першого курсу це дозволено.

-незнаю радіти мені, чи плакати.

-потім побачимо, зате тут є практика в інші князівства, королівства.

-прям як в нас.

-про що говорите?

Підійшла до нас Клара та почала допитуватися.

-про практику. Цікаво коли вона буде, та куди нас закинуть.

-о, мені теж цікаво. Головне, щоб не в князівство перевертнів.

-це так, хочеш поїхати на практику, а поїдеш додому.

Ми сіли за стіл та до нас неочікувано підсіла Агата.

-доброго дня.

Сказали ми всі хором, а дівчина почала говорити.

-я Агата Фальш, а ти як бачу обрана.

Звернулася жінка до мене.

-так.

-чудово. Я ще не така стара, тому думаю, що ми здружимося.

-вперше бачу, щоб викладач так звертався до студентів.

-я не така як інші викладачі, тому звикайте.

-тоді можна на ти?

-ось це мені подобається. На ти буде чудово. Бачу, що ми здружимося, якщо я не помиляюся то ти Даніелла Корс.

-так, це я.

-а ось твоїх подруг я незнаю.

-Аманда Сміт.

Озвалася Аманда, а потім і Клара.

-Клара Емір.

-рада знайомству.

До нас присіли Едгард та Вільям.

-о, бачу ви вже знайшли нову подругу.

Тільки зараз Едгард подивився на дівчину та побачив, що це Агата.

-доброго дня.

-доброго, теж ваші друзі?

-я тобі більше скажу, мій брат та друг.

-Аманда.

Прошепів Едгард.

-все нормально.

-ну, хто ви?

-Едгард Сміт.

-Вільям Деспенсер.

-рада знайомству. Я не така стара, тому можливо на ти?

-ми не проти.

-ось і чудово. Я піду за стіл викладачів, бо знайдуться ті, які будуть незадоволені цим.

-добре.

-а і, Даніелла, після першої пари можеш відпочити годинку, а потім пара у мене.

Дівчина встала, а хлопці заговорили.

-ми теж так хочемо.

-ага, особливо після Вуда. Він не щадить студентів, ганяє, наче ми будемо бігати від ворогів.

-Клара, можливо, так і буде, хто знає.

-а це ми ще побачимо. Цікаво буде побачити як ти бігаєш від ворогів.

Сказала Клара Едгарду.

-про таке можеш тільки мріяти.

-а я думала, що тільки в нас такі чудові відносини. Ти дивись, бо почну ревнувати.

Вирішила вколоти я хлопця думаючи, що він нічого не відповість, але мої очікування не справдилися.

-ти що. Наші відносини особливі, щось мені підказує, що ти для того, щоб я приревнував спеціально будеш з хлопцями тертися, а потім ці хлопці будуть мертвими валятися.

-які заявочки.

-досить говорити, голубки. Не забувайте, у нас заняття у Вуда. Він не любить запізнень, а у вас що?

Запитала Аманда.

-теж заняття у Вуда, думаю ми будемо з вами.

-ну хоч з знайомими людьми, це радує.

-раз так то пішли.

Ми пройшли на полігон та побачили чоловіка, який був дуже схожий на звичайного вчителя фізкультури: спортивна форма, на шиї свисток, єдине, що мене цікавило це нагрузка, яка буде тут нагрузка. Через 3 хвилини практично всі зібралися та "фізрук" як я його прозвала почав говорити.

-доброго дня. Я магістер Кармен Вуд, запізнень я не терплю, ще раз таке повториться і заставлю робити віджимання 40 разів.

Викладач звертався до дівчат, які запізнилися і були явно невдоволені цією перспективою. Я до речі теж, адже сама полюбляла запізнюватися в школі. Придумувала відмовки, стабільно раз в місяць або більше в мене щось траплялося. Ще добре, що вчитель був розуміючим і ніколи не тиснув на нас. Дівчата теж так робили. Інколи ми навіть могли всі разом прогуляти, а фізрук тільки пожимав плечима і казав і що ж мені з вами робити, дівчат.

Тим часом викладач знову почав говорити та я прислухалася.

-багато з вас навіть не мали до цього великої фізичної нагрузки, тому все будемо робити поступово, а для початку одне коло в звичайному темпі. Хто як може, тим самим я подивлюся, що ви зможете , 2 курс 3 кола, побігли.