4. Невдале знайомство з імператором.

-ну що, щось знайшли?

-ні, нічого. В цих чортових книгах нічого нема.

Едгард встав зі свого місця та виглядав дуже злим.

-твій брат завжди так реагує?

-зазвичай так, але якщо він так реагує це означає, що він довіряє людям, які поряд з ним. Ну або він настільки розлючений.

-про що ви там говорите?

-не важливо, брате, можливо трохи відволічемося?

-я за.

-добре, а яка тема для розмови буде? 

Запитала я та побачила як Едгард та Аманда переглянулися. Першою все ж таки зважилася заговорити Аманда.

-Дашо, тобі потрібно придумати нове ім'я.

-це ще навіщо?

-ніхто не має знати, що ти попаданка. Інакше ми не зможемо вільно шукати інформацію для того, щоб ти потрапила додому.

-добре, якщо це потрібно для того, щоб я попала додому то я це зроблю. Але мої очі, що робити з ними?

-рано чи пізно сила й так видасть тебе, тому немає сенсу приховувати твої очі.

Пояснив мені Едгард.

-тоді чудово, яке моє нове ім'я?

-сама можеш придумати.

-я незнаю ваших імен, пропонуйте.

Знизила плечима я та почала чекати, які ж варіанти мені запропонують.

-добре

Сказала дівчина з усмішкою на обличчі.

-о, Аманда. Я бачу, що у тебе з'явився запал.

Мені теж стало весело та мене теж почало цікавити, яке ім'я придумає мені подруга, а чи не занадто я швидко прийняла її як свою подругою, чи вона просто хоче втертися мені в довіру, а потім нагло здати своєму папаші імператору, або братику. Ось, що мене цікавило.

-а давай залишимо перші букви твого імені, до прикладу Даніелла, як тобі?

-непогано, але прізвище яке буде?

-треба подумати. Слухай, у Корс були доньки. Всі померли, але народ незнає про те, що померли всі її доньки. Можемо представити тебе як її родичку, якусь прапраправнучку.

-можна, а що, непогано. Даніелла Корс.

-тоді домовилися.

-тоді нам потрібно придумати якусь легенду хто ти. Я вже щось накидав і залишилося тільки, щоб ти казала чи підходить це тобі. Омелія Корс твоя дальня родичка, ти все життя жила в палаці разом з нами. В 5 років коли твоя мати Корнелія Корс була присмерті вона відвела тебе в палац та ти прожила все своє життя тут. Імператор прийняв тебе через твою силу. Ти здружилася з моєю сестрою та зі мною, це поки все. Інше можеш сама придумати, якщо ця легенда тобі підходить.

-підходить. Я ще якщо що щось додумаю, дякую.

-нема за що.

-знаєте, раз ми вже відволіклися то, можливо, прогуляємося. Набридло сидіти, як не як вже обід, а ми тут з самого ранку.

-пішли. Можливо, знову знайдеш якісь проблеми.

-я з радістю, якщо вирішувати їх буду не я.

-добре, я вирішу. Не переймайся.

-а при першому знайомстві ти здавався мені ненормальним.

-то ось якої ти про мене думки.

Жартівливо сказав хлопець, хоча я сказала чисту правду. При першій зустрічі він був повним неадекватом.

-а якої я могла бути думки, коли ти весь роздратований кричав як незнаю що.

Сказала я з посмішкою, на що отримала таку ж саму посмішку.

-Дашо, а ти ж незнаєш нічого про академію.

-який же ш я дурак. Я зовсім забув про це.

-про що ти забув, брате?

-нам треба навчити Дашу хоч трохи користуватися магією, бо виникнуть запитання, як це дівчина взагалі нічого незнає. У нас є тиждень.

-але ж зараз ми шукаємо спосіб, щоб я повернулася додому.

-ми можемо знайти спосіб як сьогодні так і через рік, тому ми маємо подумати про те як не викрити, що ти попаданка, адже тоді нам не дадуть спокійно шукати інформацію.

-добре. Я готова приступити до навчання прямо сьогодні.

-чудово, тоді нам треба йти на полігон.

-пішли.

Ми дійшли до полігону та я побачила досить велике поле, яке було повністю облаштоване. Велике поле, ніби футбольне. Всередині поля розташувалися мішені та стріли, також там були кинджали, тобто тут користуються не тільки магією, також я побачила мечі, точно не моя зброя. Залізо, мабуть, дуже важке, а це означає, що це мені не підходить точно.

-і що ми будемо робити?

-вчити тебе азам магії, а також ти маєш взяти якусь зброю. Холодну.

-тоді тут і думати не потрібно. Я обираю кинджал.

-вмієш користуватися?

-в житті не тримала, тому ні.

-не проблема, і цьому навчимо.

-можна почати з зброї, з нею мені якось легше.

-як скажеш, тоді почнемо. Візьми кинджал та цілься в мішень.

-тобі легко казати.

-а як ти навчишся, якщо не будеш робити хоч щось?

-я думала, що є якась тактика, чи щось таке.

-є. Є лише практика, тому кидай і не бійся, якщо не влучиш. Це нормально.

-ти впевнений?

-на 100 відсотків. Якщо тобі буде легше то кидай мені в лице.

-о, ні, дякую. Мені зарано йти на ешафот, тому я краще кину в ціль.

Я кинула кинджал та він ледь попав в край мішені, хоча для першого разу це не погано.

-що ж далі?

Запитала я та почала чекати на відповідь хлопця.

-йди за кинджалом.

Я направилася до мішені та обережно почала виймати його, коли хлопець заговорив.

-що для тебе кинджал?

-дивлячись в якому положенні я та кинджал.

-добре, і що ж ти маєш на увазі?

-ну якщо я стою ззаду та можу пригрозити кинджалом то кинджал це мій перший аргумент, адже я можу в будь яку секунду перерізати йому горло, або якщо ми стоїмо поряд я можу зарядити кинджалом в голову, плече. Дивлячись який удар я хочу нанести.

-добре, але не завжди кинджал допоможе тобі. Магія набагато сильніше та надійніше, хоча в таких містах як Лумінор, Лусінор, Аркаліс її нема, ці міста не користуються магією.

-тобто?

-в цих містах дуже мало магії, там зазвичай живуть люди у яких настільки слабка магія, що її практично нема. Це відлюдники.

-а таке буває?

-так, але на весь світ таких міст всього 2 десятки, коли я останній раз вивчив це питання було 21 місто. В цих містах практично ніхто не має магії. З кожним роком цих міст стає все менше та менше і я не можу сказати чи добре це чи погано. В цих містах багато людей скептично ставляться до магії, тому найнадійніше використовувати кинджали, мечі, тому я зараз спробую тебе дечому навчити.