Розділ перший:Новий день, нове життя

Новий день нове життя , можна подумати просто вислів. Але для нашого героя це в буквальному сенсі. 

    Леві прокидається від голосного звону старенького будильника. 

-Знову новий день. Не виспаним голосом сказав Леві. -Іди снідати синочку. Лунає з кухні лагідний голосок Матері. 

-Уже іду маму. Ще досі соним голосом сказав Леві.

Щож поробиш треба снідати, збиратися до школи і йти до автобуса. У думках сказав наш головний герой. 

    Одіваючись мама ще декілька разів під бодрюї Лева йти їсти .

-Та добре добре вже йду. Уже більш чоловічим голосом сказав Леві. Головний герой відкрив двері своєї кімнати і пішом покоридору до сходів. В коридорі стоять  фотографії п'ятерічної річної, семирічної річної і навіть десятирічної давності. Ці фотографії можуть коротко розповісти про життя нашого героя тай принципі життя усієї сімї. Ось тут як бать ко відвіз його в аквапарк , а тут як Левко  пішов в перший клас. А тут як вся сімя їхала на море. Тільки Леві проходить ці фотогрфії повз навіть не стараючись на них подивитися навіть одним оком неначе стидаючись цого.

    Леві швидко проходить другий поверх і вше стоїть на кухні чекаючи на свій сніданик. 

-Я вже тут мамо, я не проти поснідати. 

-Синочку будьласка сам насип боя говорю по телефону.

- Кожнього дня одне і теж я вже сбився зрахунку який це раз. А ле Леві не засмучуїться а просто на сипає собі гречану кашу і мовчки їсть її десь десять хвилин не більше ні менше. Ще досі мовчки він одіває свою улюблену кофту , бере свій портфель і перед тим як піти до школи він дивиться в зеркало. Він бачить своє відображення , чотирнадцяти річного стрункого хлопця і з чітко виражиними рисами обличя. 

-Незабудь свій обід. Нагадала мати.

-Добре не забуду.

   Леві швидко пове рнувся і взяв свій обід. Він такше швидко пішов до дверей. 

-Бувай мамо зустрінемось після школи. 

Мати хотіла щось сказати в відповідь. Але невстигла. Двері уже закрилися. 

    Леві сьогодні встав по раніше такшо моше не поспішати. На зустріч йому підійшов їхній сусід. Месний лікар є диний в селі. 

-Що знову в школу йдеш.

-Та так пане Ігнату.

-Як навчання, дванадцятки  до дому носиш.

-Та так ношу сьогодні контрольна по матиматики готувався всю ніч. Очікую на дванадцятку.

-Ну той добре, я поспішаю такшо буду прожатися з тобою хлопчина.

-Розімію бувайте.

-І тобі теж бувай хлопчина. 

Леві продовжив свій шлях. Потехеньку іде собі на зупинку. По дорозі бавилися діти їхали трактори на поле. І так мимо волі вже прийшов на зупинку. Автобус приїхав швидко навідь не встиг сісти на сидіння. Не чекаючи якогось особливого запрошеня він стрибнув в автобус і заплатив за проїзд.

-Як завшди на останю. Запитав водій Мирон.

-Як завжди. Сказав я.

   Автобус повільно поїхав. Краївид в окні змінювався поступово змінювався із прекрасного на похмурий. 

Це значить лише те що ми все блище підїджаємо до міста.

     Пройшло двадцять хвилин, ми приїхали. Ось воно Полтава. Колись гарне місто а тепер кремінальна столиця україни. Не встигши вийти із автобуса його зустрічає хуліган школи Шакал.

-Гей Леві як давно не бачилися.

-Два місяця.Впевнено сказав Левко.

-Так і є, незабув мене старий друже. 

-Я тобі не друг і ти це знаєш.

-Знаю і це мені не заважає, щож я тут не теревенити прийшов, я за старим боргом прийшов.

-Я його тобі повернув.

-Не повністю, лише щідесять віцотків.

-Добре, поверну після уроків на старому місці.

-Не запізнюйся, десят хвилин після закінченя уроків іти вже на місці. Щож підуя вже. 

   Осьце так зустріч тільки день почався а місто тебе прийняло з теплими обіймами. Подумав Леві. 

Навід не дивлячісь на зустріч в сеодно треба йти до школи. Але він не поспішав. Споршу Левко дочекався поки Шакал зникне в ранковому тумані. А потім вже пішов. 

   Здається шо з зупинки до школи не так і багато, всього один кілометр. Але цей кілометр ростягується на всі десять. А це все іза того що ти бачиш по дорозі до школи бідність, насильство, корупція, вандалізм. Важко перечислити це все. По дорозій йшло всого декілька людей. Вісім якшо правильно порахував Левко. І хто зна чи хоче один із восьми пограбувати тебе чи ще щось поганіше. Але цого разу пожастило, було без неприємностей.

   Ось так і прийшов до школи і вигляд у неї не кращий за шлях дороги. 

-Мені ще пощастило бо шкіл в полтаві залишилося п'ятнадцять, вісімнадцять а було сорок. Вона ще і нетака поламана могло бути і гірші. Тихенько зказав Леві. Заходячи до школи мене зустрів охоронець Андрій. Най добріша людина яку я знаю в всьому цому пеклі.

-Привід Левко. Сказав охоронець.

-І вам привід сподіваюся що ніхто поганий сюди не приходив.

-Ні не приходив сьогодні спокійно.

-Той і добре.

 З цими словами Леві і пішов в свій кабінет. В коридорі школи він зустрів його. 

-Привід друже.

-Привід Олександере. Як життя.

-Значно краще ніж у тебе ха-ха-ха. Із усмішкою сказав Олександер.

-Ну це вже добре.

Напевно треба розказато хто такий Олександер. Олександер це єдиний та перший друг Левка. Їх повязало складне життя. Вони завжди допомагали один одному в складне життя. Так про що я ,а так.

-А в тебе як.

-Теж добре, тільки Шакал знову свої п 'ять копійок вставив.

-Оджеш цей Шакал, скільки він вже школу тероризує, років три, чотири.

-П'ять.

-Я так розумію він тебе по поводу боргу.

-Так і є. 

-Ти хоч можеш обяснити що ти йому задолжал такого.

-Це довга історія.

-В тебе всі історії довгі, я хоч сподіваюся платити чим в тебе є

-Є нехвилюйся.

   Пролунав перший дзвінок.

-Зустрінемося після уроку.

-Ага.

  Так вийшло що перший урок була математика контроль на пула складна але Леві гарно підготувався. Дванадцятку ні а десятку точно отримаю. Але Левка не покидала одна думка по поводу Шакала. Урок йшов довго але закінчився на спокій ній ноті. І от звінок.