Гвен Майклсон стояла біля нових дверей і з гордістю сказала:
— Я попросила тата, Клауса, замовити їх.
Червоно-золоті двері з левом сяяли, ніби справжній символ сили.
Еммет Каллен одразу засміявся:
— Оу, Едварде… у тебе турботливий тесть.
Едвард закотив очі, але нічого не відповів.
Гвен підійшла ближче до дверей і додала:
— Тут ще є замок. Особливий.
Усі одразу звернули увагу.
— Який ще замок? — запитав Еммет.
— Магічний, — спокійно відповіла Гвен. — Його зробив дядько Елайджа.
У цей момент на телефоні знову з’явився відеозв’язок.
— Так, — почувся голос Елайджі. — Цей замок відкриється лише для тих, кому довіряє Гвен.
Еммет присвиснув.
— Ого… серйозний рівень безпеки.
Гвен трохи хитро усміхнулася:
— І якщо Белла Свон спробує забрати в мене плаття…
Вона легенько торкнулася дверей.
— Замок сам вирішить, що робити.
Еммет ледве стримував сміх:
— Я б подивився на це.
Едвард зітхнув, але в його голосі вже не було роздратування.
— Головне, щоб будинок залишився цілим.
Гвен усміхнулася.
— Обіцяю… постараюсь.
І вперше ремонт почав виглядати не як хаос —
а як щось, що об’єднує їх усіх.