Гвен Майклсон стояла поруч з Едвардом, трохи нервуючи, але впевнено.
Вона глянула на нього і тихо сказала:
— Мій вампірчику, красунчик-лід… можна я піду в твою кімнату?
Едвард ледь зітхнув, але кивнув.
— Так, можна.
У цей момент поруч підійшов Карлайл Каллен.
— Гвен, — спокійно сказав він. — Тобі щось потрібно?
Вона на мить задумалась.
— Я подзвоню Клаусу… тату.
Гвен швидко набрала номер.
— Алло, тату… Карлайл хотів поговорити з тобою.
Через кілька секунд вона передала телефон Карлайлу.
Карлайл взяв слухавку:
— Клаус Майклсон? Це Карлайл Каллен.
Пауза.
— Я хотів би поговорити про Гвен… і її майбутнє.
Гвен стояла поруч, трохи хвилюючись.
— Я хочу стати лікарем, — тихо сказала вона, ніби відповідаючи не лише Карлайлу, а й усьому світу.
Есмі, яка стояла неподалік, лагідно усміхнулася.
Едвард подивився на Гвен уважніше.
І в цей момент її бажання вже не здавалося просто мрією —
воно ставало рішенням.