Гвен Майклсон стояла посеред кімнати, її голос тремтів.
— Ти знаєш, хто я… — тихо сказала вона, дивлячись на Едварда. — Ти не покинеш мене?
Вона зробила крок ближче.
— Я ж наполовину вампір… трибрид…
У кімнаті запала тиша.
Еммет Каллен одразу повернувся до Едварда:
— Оу… Едварде, ти знав?
Едвард повільно похитав головою.
— Ні… не повністю, — тихо відповів він, не відводячи погляду від Гвен.
Гвен затамувала подих.
— Тоді тепер знаєш усе… — прошепотіла вона.
Її очі блищали від сліз і напруги.
Еммет нервово видихнув:
— Ну… це все пояснює її силу…
Карлайл спокійно зробив крок уперед.
— Гвен… це не змінює того, хто ти як людина, — сказав він м’яко.
Есмі кивнула:
— Ти для нас важлива не через те, ким ти є… а через те, яка ти.
Гвен повільно перевела погляд на Едварда.
Він зробив крок ближче.
— Я не збираюся тебе кидати, — тихо сказав він.
І в цей момент її страх трохи відступив.