Гвен Майклсон стояла в залі Калленів, і в повітрі відчувалася напруга.
Вона глибоко вдихнула, ніби збираючись із силами.
— Я хочу сказати правду, хто я, — тихо промовила вона.
Усі одразу замовкли.
Гвен підвела погляд.
— Моя мати… Ліліт — королева вовкулаків.
А мій батько — Клаус Майклсон… вампір.
У кімнаті стало абсолютно тихо.
Гвен продовжила, голос трохи тремтів, але вона трималася:
— Я не просто вовчиця… і не просто вампір.
Я — напівкровка. Трибрид.
Еммет здивовано переглянувся з Джаспером.
Есмі приклала руку до серця.
Карлайл уважно спостерігав, ніби аналізуючи кожне слово.
Едвард не відводив від Гвен погляду.
Вона стояла прямо, хоча всередині все ще боролися страх і сила.
— Тепер ви знаєте, хто я, — тихо сказала вона.
І вперше за довгий час вона не тікала від правди.
Вона її прийняла.