Еммет Каллен зайшов до вітальні, де вже були Карлайл та Есмі.
Він зупинився і серйозніше, ніж зазвичай, подивився на них.
— Тату… мамо… — сказав він. — Ми приймемо Гвен Майклсон і Скотта?
Есмі м’яко підняла погляд.
— А ти як думаєш? — тихо запитала вона.
Еммет на мить замовк, потім кивнув.
— Вони дивні… але хороші. Особливо Гвен.
Карлайл спокійно склав руки.
— Я вже бачив її стан. Вона не просто вовчиця. Вона альфа. Дуже рідкісна сила.
Еммет зітхнув.
— Ну… тоді тим більше. Вона ж не винна, ким народилася.
Есмі лагідно усміхнулася.
— Ми завжди приймаємо тих, кого любить наша сім’я.
Еммет трохи усміхнувся.
— Тоді все вирішено.
Карлайл кивнув.
— Каллени приймають Гвен і Скотта Майклсонів.
І в цей момент у домі стало трохи спокійніше —
наче ще одна межа між двома світами зникла.