Гвен Майклсон швидко опинилася в кімнаті Едварда.
— Швидше, ніж можна було очікувати… — тихо пробурмотів він, спостерігаючи за нею.
— Мій вампірчик, красунчик-лід ❤ — весело сказала Гвен. — Я прийшла робити домашнє завдання з французької.
Вона одразу дістала зошит і сіла поруч, ніби це було найзвичайніше місце у світі.
— Воно, здається, дуже складне… французькою, — додала вона.
Едвард зітхнув, але не заперечив.
— Добре, я допоможу тобі, — спокійно сказав він.
У дверях з’явилася Есмі.
— Я принесу вам щось поїсти, — лагідно сказала вона і усміхнулася до Гвен.
— Дякую, мамочко Есмі ❤ — відповіла Гвен.
Еммет тим часом стояв у коридорі з широко відкритими очима.
— Еліс! Ти це бачила?! — вигукнув він. — Вона вже в кімнаті Едварда!
Еліс лише спокійно кивнула, ніби це було абсолютно нормально.
— Я бачила це ще до того, як це сталося.
Еммет похитав головою.
— Це ненормально… навіть для нас.
У кімнаті Едварда Гвен вже писала французькі речення, час від часу підглядаючи на нього й усміхаючись.
І вперше Едвард зрозумів:
домашнє завдання — це точно не головна причина, чому вона тут.