Еммет Каллен підійшов до Гвен із широкою усмішкою.
— Оу, Гвен… — протягнув він. — Ти дзвонила Едварду?
Гвен підняла голову і спокійно кивнула.
— Так.
Еммет хитро примружився.
— І ти йому сказала… «мій вампірчик, красунчик-лід»?
Гвен навіть не знітилася.
— Так.
Він голосно розсміявся.
— І що він? Не згорів від сорому?
Гвен злегка усміхнулася:
— Я сказала йому, щоб допоміг мені з домашнім завданням з французької.
Еммет похитав головою, все ще сміючись.
— Едвард і романтика… це буде цікаво.
Гвен знизала плечима, ніби це було щось звичайне.
— Мені просто потрібна була допомога. ❤
Еммет уважно подивився на неї і вже серйозніше додав:
— Ти й справді не боїшся його, так?
Гвен на мить задумалась.
— Ні… — тихо відповіла вона. — Чомусь ні.
І в цю мить Еммет зрозумів:
це точно початок чогось великого між Гвен і Едвардом.