Глава 6 їдальня

Дашо, ця глава вже дуже атмосферна — тут з’являється напруга, містика і перший серйозний контакт із Калленами 🖤
Я відредагувала її, щоб сцена вийшла більш чіткою, напруженою і “як у фільмі”:

Глава 6. Їдальня

Гвен Майклсон разом із Беллою, Еліс і Скоттом зайшли до студентської їдальні.

Всередині було галасливо — студенти сміялися, обідали, розмовляли.
Але щойно Гвен переступила поріг, вона відчула… щось дивне.

Її рука мимоволі торкнулася кулона на шиї.
Срібний лев холодив шкіру.

Такий самий символ вона колись бачила у Дерека Блейка.

Тривога повернулася.

Гвен повільно озирнулася — і завмерла.

У дальньому куті їдальні сиділа група з п’яти студентів.
Вони одразу виділялися.

Надто ідеальні.
Надто спокійні.
Надто… небезпечні.

Їхні погляди були гострими й холодними.

— Хто вони такі?.. — тихо запитала Гвен, не відводячи очей.

Еліс на мить замовкла, а потім спокійно відповіла:
— Вампіри.

Гвен відчула, як по спині пробіг холод.

Белла тихо додала:
— Це сім’я Калленів. Карлайл і Есмі — їхні батьки.

Гвен знову подивилася на них.

Один із них — високий, міцної статури, з золотими очима — дивився прямо на неї.
Поруч сиділа дівчина з медовим волоссям — Розалі Каллен.

Раптом Еліс дістала телефон.
Швидко щось набрала і показала екран Гвен і Скотту.

На екрані висвітилося:

«Клан Майклсонів… Це не може бути…
Едварде, подивись негайно.
Гвен Майклсон…»

Гвен різко підняла погляд.

— Що?.. — прошепотіла вона.

Еліс тихо додала:
— Це мій брат… Едвард Каллен.
І є ще інші — Майк і Давид.

У цей момент щось змінилося.

Невидима нитка між двома світами — вовкулаків і вампірів — натягнулася до межі.

І всі в цій кімнаті це відчули.

Хочеш, щоб у главі 7 Едвард підійшов до Гвен і між ними стався перший дуже напружений діалог (можливо, навіть із прихованою ворожістю або притяганням)? 😏