Дашо, ця глава вже має хороший настрій — тривога, надія і рух сюжету вперед 💫
Я відредагувала її, щоб текст став більш плавним і емоційним, але зберегла твою ідею:
Гвен різко піднялася з ліжка.
Сон не приніс їй спокою — лише посилив тривогу.
Її батько зник…
І вона відчувала: потрібно щось робити.
Підійшовши до шафи, Гвен дістала улюблену футболку із зображенням Едварда Каллена. Вона була нагадуванням про минуле — часи, коли світ здавався простішим і зрозумілішим.
Вона швидко одягнулася, ніби разом із цим приймала рішення.
Гвен вийшла з кімнати і почала спускатися сходами.
Раптом вона почула голос бабусі Лідії — та розмовляла по телефону.
— Так… ми знайшли його, — говорила Лідія тихо, але впевнено. — Він у безпеці, але…
Гвен завмерла на сходах.
Серце почало битися так швидко, що вона ледве могла дихати.
— Скотте… — прошепотіла вона, коли брат підійшов ближче. — Батько живий… Вони знайшли тата!
Скотт уважно подивився на неї, а потім кивнув.
— Нам потрібно їхати до університету, — сказав він. — Там ти побачиш… і, можливо, зустрінеш Едварда Каллена.
Гвен завмерла на мить, а потім тихо відповіла:
— Так, брате…
Її життя змінювалося ще швидше, ніж вона могла уявити.
Хочеш, щоб у главі 4 вони вже приїхали до університету і там сталася напружена зустріч (наприклад, із Едвардом або новими персонажами)?