Розділ 3

Відбігши на безпечну відстань, хлопець з дівчиною зупинилися та дружно зареготали.

— Ну що, перше завдання виконано, — сказав Максим, широко посміхаючись. — Ми маємо солодке.

— Залишилося знайти чуже та синє, — нагадала Аліна. — Але я не прихильник брати чуже без дозволу, тож не знаю, як нам виконати це завдання.

— Ну, не обов'язково брати щось без дозволу, — заперечив Максим, — наприклад, ти можеш узяти мій годинник. Я дозволяю, — він зняв свій Casio і простягнув Аліні.

— Ой, а в мене немає годинника, — розгублено почала оглядати себе Аліна. Вона потягнулася рукою до своєї зачуски і намацала невидимку зі стразами, якою сьогодні сколола волосся, — можуть дати оце.

— Чудово, ось і друге завдання пройдено, — усміхнувся Максим, чипляючи невидимку на комір футболки. — Мені личить? — схвально запитав хлопець.

— Ну, не так, як мені, — сміючись відповіла Аліна.

— Тобі взагалі все личить, — відповів Максим, трохи зніяковівши, але не відводячи погляду.

Аліна відчула, як щоки спалахують рум'янцем. Вона кліпнула очима кілька разів, ніби намагаючись сховати збентеження за опущеними повіками, і мимоволі посміхнулася. Серце прискорено забилося. Вона хотіла пожартувати чи перевести розмову на іншу тему, але слова застрягли десь на язиці.

— У нас ще більше години часу і лише одне завдання, — врятував ситуацію Максим, — можемо далі не поспішати.

І вони неквапливо пішли вулицею у бік набережної. Аліна ще відчувала незручність і легке хвилювання, але невдовзі розмова повністю поглинула їх, і незручність пройшла.

Виявилося, у них багато спільного: обидва у спорті з 5 років, і весь їхній час заповнено тренуваннями, змаганнями та тренувальними зборами. Аліна займається легкою атлетикою, а Максим – футболом.

Першим тренером Аліни був батько, але зараз через проблеми із серцем він залишив тренерську діяльність, хоч і супроводжує дочку на всіх змаганнях. У свої 16 дівчина є чемпіоном країни у своїй віковій групі, займала призові місця на міжнародних змаганнях та мріє про олімпіаду. Аліна дуже близька з батьками, вони ніколи не тиснули на неї своїми очікуваннями, але, коли побачили щиру зацікавленість у спорті, намагалися у всьому допомагати і підтримувати. І зараз вона сумує за ними, з нетерпінням чекає закінчення тренувальних зборів та повернення додому.

Максим не мав особливої ​​близькості в сім'ї. Батько колись теж займався футболом, але успіхів не мав. Незважаючи на це, він постійно критикує сина, знецінює його досягнення і вважає, що в нього нічого не вийде. Хоча Максим основний гравець у команді, викликався у молодіжку та не раз визнавався найкращим захисником на змаганнях. А мама зайнята своїми справами та ненавидить футбол, тому життям та захопленнями сина мало цікавиться. Для нього збори – це спосіб вирватися з гнітючої сімейної обстановки.