Розділ 1

На приморське місто опускався вечір, і останні золоті промені відбивалися на гладкій поверхні моря. На пляжі зібралася група підлітків зі спортивного табору. Вже кілька днів вони тренувалися пліч-о-пліч, а тепер зустрілися тут, щоб провести час разом і краще пізнати один одного. Плескіт хвиль перегукувався з криками чайок, а повітря було просякнуте сіллю і свободою.

— А давайте зіграємо у що-небудь? — запропонував хтось, перебиваючи звичайні розмови про школу та спорт.

Всі пожвавились і почали пропонувати ігри: волейбол, хованки, крокодил. Але все це здавалося банальним та нецікавим 

— А уявіть гру, — заговорила одна з дівчаток, її очі горіли азартом і бешкетом, — у нас є рівно дві години, щоб принести сюди три речі: щось солодке, чуже ну .. і, наприклад, синє.

Всі перезирнулися, очі зайнялися цікавістю. Було щось у цій грі хвилююче та авантюрне. І ось без довгих обговорень вже всі розбігалися в різні боки.

Аліна побігла разом з товаришами по команді, але завмерла в нерішучості, почувши їхні плани: щоб принести щось чуже, вони збиралися залізти в чийсь двір і поцупити чужий рушник чи купальник. Вона вже почала сумніватися, що ця гра – вдала ідея. Їй захотілося повернутися до корпусу. Якщо з солодким було все більш-менш зрозуміло – можна було принести яблуко чи гроно винограду, то де взяти щось чуже та синє, було під великим питанням. Тому думка про те, щоб просто піти, здавалася все більш привабливою.

У цей момент хтось пробігаючи повз, схопив її за руку і з широкою посмішкою гукнув:

— Біжимо!