Розділ 14

Вчорашнє мамине «Ліна, як ти могла? Тобі мало?» і її «Це — моя справа», досі двоголосною луною тинялися коридорами Ліниного мозку. Таміла Миколаївна почала довгу промову, але в цей момент зателефонував Мартич, і Ліна демонстративно натиснула на зелену кнопку. Вона не хотіла ані сперечатися, ані вислуховувати гнівну проповідь, нехай навіть сказану заради її ж блага. Мама зайшла до своєї кімнати, голосно грюкнувши дверима.

Це був рідкісний випадок, коли Ігор, перебуваючи у відрядженні, поцікавився, чим його коханка займалася увесь день, але Ліна була не в змозі це оцінити. Односкладові відповіді змусили Мартича швидко попрощатися. Ліна навіть не знала, добре це чи погано, що той не став розпитувати про причини її лаконічності. Попри жахливий настрій і небажання вести бесіду з будь-ким, Ліна пораділа дзвінку, що звільнив її від моралізаторства.

До того, як вона пішла спати, мама вийшла з кімнати лише раз, щоб повідомити, що завтра вирушає на дачу аж до понеділка.

Таміла Миколаївна поїхала найпершою електричкою і не дізналася, що вночі у доньки почалася мігрень. Ліна не стала її турбувати.

Прокинулася серед ночі від яскравих миготливих крапок перед очима і жахливого ​​болю в лівій половині голови, але світло не вмикала. Намацала в тумбочці блістер зі знеболювальним і запила пігулку водою, яку завжди залишала поруч із ліжком. Лягла на спину, заплющила очі і почала чекати. Трохи нудило, але терпимо.

Ліна вже знала, що з нею відбувалось. Зіткнулася з недугою після того, як виписалася з гінекологічного відділення після операції десятиліття тому. У ті роки напади траплялися часто і спочатку лякали. Але потім Ліна звикла до них, як і до того, що її дитина завмерла на шостому місяці вагітності, а чоловік підписав папери на розлучення, немов поставив автограф на м'ячі або футболці фаната.

Поступово напади відбувалися все рідше, часом обмежуючись миготливою ​​скотомою (7), але остаточно не пройшли. Ліна навчилася з ними жити.

Крізь прикриті повіки Ліна стежила, як поступово світлішало за шторами і вулиця оживала, чула, як шуміла у кухні мама, а потім грюкнули вхідні двері, але намагалася не рухатися. Будь-які звуки оглушали, посилюючи головний біль, а світло кололо очі і, здавалося, проникало крізь череп в найболючіші частини мозку.

Їсти не хотілося. Ліна вибиралася з ліжка лише задля того, щоб сходити до туалету і набрати свіжої води. Але навіть це стало для неї справжнім випробуванням. Мама розсунула штори і відкрила кватирки, і Ліна повернулася в кімнату майже сліпа та глуха.

Вона знала, що Ігор повернувся з відрядження і чекає на неї ввечері, але в обідній час зрозуміла, що до вечора мігрень не пройде. Вона зателефонувала Мартичу і повідомила, що захворіла, і їхнє побачення знову доведеться відкласти.

Ігор помітно стривожився. За час їхнього знайомства Ліна жодного разу не хворіла, і пропускала зустрічі в основному через жіночі дні. Мартич запитав, чи не заразна хвороба, і навіть запропонував допомогу, але вона відмовилася. Та й що він міг для неї зробити? Тримати за руку коханку не в найкращому вигляді? Таке може відбити бажання зустрітися ще раз. Ліна ж встигла звикнути до цього чоловіка і не хотіла його втрачати.

Найдовший напад тривав у неї близько трьох днів. Ліна сподівалася до наступного вівторка повністю відновитися і з’явитися перед Ігорем при повному параді.

Проте в п'ятницю вона все ще хворіла. Ліна навіть уявити не могла, як добереться до Центру дитячої творчості. До того ж там потрібно ще й працювати.

Ліна зателефонувала начальству і попросила відгул. Попереду вихідні, і вона встигне прийти до тями без лікарняного.

До вечора біль трохи відступив, і Ліна заснула. Її розбудив наполегливий дзвінок у двері.

Вона вирішила не відчиняти. У мами є ключі, а інші обійдуться.

Але «інші» виявилися дуже наполегливими. Настільки, що Ліна почала думати, чи часом не вимкнула воду і не затопила сусідів.

У коридорі, ванній і в кухні було сухо, але Ліна все ж попленталася до дверей — послати тих, хто витягнув її з ліжка. Байдуже, що на ній фланелева піжама, а на голові вороняче гніздо. Що творилося з обличчям, Ліна не знала, вважаючи за краще не дивитися в люстерко. І у дверне вічко — теж.

На порозі стояли її однофамільці.

Примітка.

(7) Миготлива скотома — або очна мігрень, при якій у людини тимчасово пропадає зображення на різних ділянках зорового поля і виникає ефект мерехтіння. На це захворювання частіше страждають жінки старше 30 років. Воно виникає як гостре порушення зорової функції, при якому в полі зору з'являються «сліпі плями», оточені спалахами світла. Початок нападу очної мігрені характеризується появою великої точкової плями в центральній частині зорового поля. Поступово вона «розростається» і може переміщатися. Деякі пацієнти відзначають появу примарних об'єктів на периферії зорового поля, інші — блискучі образи, які з певною періодичністю змінюються випадінням зорових ділянок. У деяких випадках людина може тимчасово осліпнути на один або обидва ока.