Розділ 9

Згідно з розкладом, ввечері у вівторок Ліна зустрічалася з Мартичем.

Вперше за увесь час їхнього знайомства вона трохи нервувала з цього приводу. З голови ніяк не йшли слова Еріки про те, чи зможе Ліна отримати задоволення тепер, коли в її житті знову з'явився Лука.

Добре, що ніхто не здатний почути її думки. Повеселився б на славу. Та якщо вже розбиратися…

По-перше, «з'явився в житті» — голосно сказано. Дуже голосно і зовсім безпідставно. Бачилися вони всього двічі і короткий час. І поки невідомо, чи зустрінуться ще.

«Не забувай, що він погрожував з тобою побалакати».

Забудеш тут. А що йому залишалося? Жбурнув словами від несподіванки, а потім передумав. Навіщо йому розмови розмовляти? У нього тепер інші інтереси.

Краще подумати про себе, тобто про «по-друге». Досі проблем з отриманням оргазму під час сексу у Ліни не спостерігалося. Феєрверків, як у заміжжі, з Ігорем не відбувалося, але задоволення жінці він точно доставити вмів, і не один раз за ніч. До того ж усі ці феєрверки часто пов'язані з сильними почуттями. Проте саме їх Ліна більше не хотіла. Коли вони несподівано зникають — в однієї зі сторін, іншій стороні доводиться прикладати неймовірно болючі зусилля, щоб їх позбутися і залишитися серед живих. Або змиритися з ними і залишитися при здоровому глузді.

Коротше, краще вже без феєрверків. Спокійніше.

Щодо Ігоря, то він виглядав дуже спокійним чоловіком. З цим шатеном з синіми очима, усього на два роки старшим за Луку, Ліна познайомилася у банку два роки тому. Прийшла туди за компанію з Ерікою, яка оформляла кредит для відкриття крамнички, і в ліфі випадково наступила на ногу дуже привабливому чоловікові, який виявився фінансовим аналітиком. Про посаду Ігоря Ліна дізналася пізніше, коли він представився і поцікавився причиною її появи у банку. Ось так просто, без усіляких вступів. Потім Мартич провів їх з Ерікою до потрібного кабінету і пішов, але пізніше повернувся, щоб запитати у колеги і клієнтки, чи всі задоволені угодою.

Всі залишилися задоволеними, особливо Еріка, яка страшенно хвилювалася — дадуть чи ні. Усіляке траплялося. Коли ж Ігор запросив дівчат відзначити цю подію в ресторанчику неподалік під час своєї обідньої перерви, у Ліни не залишилося шансів відмовитися. Еріка погодилася за обидвох.

Схвильована, але кмітлива подруга одразу просікла переважний напрямок поглядів Ігоря. Хоча навіть зазвичай розсіяна Ліна не могла не відчути увагу Мартича. Вони обмінялися номерами телефонів — про всяк випадок, і наступного дня зустрілися вже на першому побаченні. Ліна, можливо, ще подумала б над тим, варто чи ні, потрібно чи ні, але Еріка переконала її спробувати. Аргументам «банкір», «красень», «одягнений зі смаком», «не зануда», «без обручки» можна було протиставити хіба що «Воно мені треба?». Еріка передбачила і це запитання, заявивши в категоричному тоні, що досить вже ходити бобилихою.

На другому побаченні вони вперше поцілувалися. Ліні сподобалося. Ігор вмів це робити. А після третього побачення виявилося, що вмів не тільки це. Пізніше Ліна розмірковувала над тим, чи не поквапилася вона, чи не поступилася занадто швидко?

Вона ризикнула розповісти про все Еріці, і та поцікавилася прямо:

— Оргазм отримала?

— Два.

— Залік дістав. А в коханні зізнавався?

— Ні. А повинен був? Ми заледве знайомі.

— Тільки не треба про «заледве знайомі». У двадцять ти теж була ледь знайома. Це щось змінило?

— Ти права — нічого. Смішно згадувати.

— Тобі не смішно, але так, я завжди права. Якщо у коханні не зізнавався, значить, не лицемірить. У його віці словами розкидаються тільки безвідповідальні люди. Він одружений?

Це питання Ліна Мартич задала одразу після його пропозиції завершити вечір у нього вдома.

— Ні. Якщо не бреше. Але не перевіряти ж паспорт? До того ж навіть штамп нічого не гарантує. Та й житло у нього хоча й елегантне, але холостяцьке.

— Дорослішаєш на очах, подруго. Прямо еволюціонуєш у цьому питанні. Я майже втратила надію, але, на щастя, даремно. Значить, беремо?

— Думаєш, варто?

— Це ти все ще думаєш. А я вже вирішила: беремо.

Хоч би що там було, їхній зв'язок з Ігорем виявився досить зручним — для обох. Збоїв в емоціях практично не траплялися — як би цинічно це не звучало, а у зустрічах — вкрай рідко.

Однак у цей вівторок стався саме такий збій. Мартич зателефонував і повідомив, що програму їхньої зустрічі доведеться скоротити — до вечері. Запропонував піти в якийсь дорогий ресторан.

Варто було віддати йому належне — скнарою Ігор не був. Але цього разу Ліна надала перевагу зручному ресторану «Полуднева спека» з середземноморською кухнею неподалік від будинку. Там був невеличкий зал, де можна провести час без шуму і зайвих очей, а ще придбати страву, яку можна забрати з собою. Ліна частенько користувалася такою можливістю, якщо хотіла чогось особливого, не з маминого меню.

Досить прохолодний вечір заохочував одягнутися тепліше. Таміла Миколаївна з цієї нагоди вперше запалила газ у викладених старими кахлями печах, які вони так і не зважилися викинути. Батько любив упиратися в них спиною, щоб зігрітися.