Сьомий і восьмий місяці

Сьомий і восьмий місяці перетворилися на затяжну, виснажливу окопну війну.

Кожного дня, кожної хвилини я намагався боротися з цим новим тілом. Мені катастрофічно не подобалося, як я інтегруюся в цей організм. М’язи міцнішали, кістки тверділи, і цей біологічний каркас дедалі сильніше брав мою свідомість у лещата. Мене дратувало все: як мої думки стають в’язкими, коли мама хоче спати; як мене починає нудити від її печії; як мій колись безмежний розум тепер змушений підкорятися сигналам маленького, голодного шлунка. Це було принизливо для того, хто пам’ятав політ серед зірок.

Якби я міг, я б ніколи, чуєте, ніколи більше не втілювався на Землі.

З мене досить. На самому початку мого існування, коли я тільки-но відокремився від ДЖЕРЕЛА, ці мандрівки в матерію захоплювали. Перші втілення були корисними й необхідними: я жадібно вбирав новий досвід, кожне життя було ковтком свіжого повітря. Я вчився розрізняти добро і зло, пізнавав біль втрати, радість творення, розвивався, розширював свій Дух.

Але після чотирьохсот п’ятдесяти життів? Я бачив на цій планеті практично все. Я пройшов усі можливі людські сценарії. Я був і царем, і рабом, і святим, і останнім покидьком. Мене вже нудило від тутешньої сансари з її вічними війнами, амбіціями, зрадами та дрібними людськими пристрастями. Я застряг у цьому Колесі, як у заїждженій каруселі, і понад усе волів би вийти з нього назавжди.

Я погодився на це чотириста п’ятдесят перше втілення лише з однієї причини. Старійшини поставили мені умову.

Моя майбутня мати у своєму минулому житті була тісно пов'язана зі мною. Тоді я припустився фатальної помилки — я не зміг її захистити, залишив її наодинці з жорстоким світом, і її душа зламалася, так і не виконавши свого призначення. Цей кармічний борг висів на мені чорним ментальним якорем. Я мав повернутися, стати її сином, пройти разом із нею через її нинішні випробування і допомогти їй вистояти. Стати її невидимим щитом.

І це — мій фінальний іспит. Старійшини пообіцяли: якщо я розв’яжу цей вузол, якщо допоможу їй пройти її шлях, це коло розірветься. Ця Земля відпустить мене. Після цього втілення я нарешті перейду на вищий рівень — я стану НАСТАВНИКОМ. Я більше не буду спускатися в бруд і темінь матеріальних тіл. Я залишуся у Вищих Сферах, щоб направляти, вчити й оберігати інші, молодші душі, які тільки починають свій болісний шлях у Колесі Сансари.

Заради цього варто потерпіти. Заради цього я змушений терпіти цю тісноту.

Води навколо мене майже не лишилося. Простір стиснувся так, що я не міг навіть поворухнути головою. Я лежав, притиснувши підборіддя до грудей, і відчував, як пуповина пульсує в такт її серцю. Дев'ятий місяць. Залишилися лічені дні.

«Тримайся, Едді, — шепотів мій згасаючий розум, чіпляючись за останні крихти свідомості. — Захисти її. І повертайся додому».