9.5 Синтаксична роль прислівників

Довідка:

Підмет— головний член речення, який означає особу, предмет або явище, якому зазвичай приписується якийсь стан чи дія, виражена присудком; відповідає на питання хто? що? (хто? що?Я);

Присудок— головний член речення, що виражає дію або стан предмета; відповідає на питання що робить? що зробить? що з ним робиться?, у якому він стані? який він? хто або що він? (Я  що роблю? люблю)

Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, відповідає на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? (крім місцевого - __ кому? __ чому?) (Ялюблю кого? що?морозиво)

Обставина— другорядний член речення, що вказує на спосіб здійснення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причину, мету, умову, з якими пов'язана дія чи вияв ознаки. Відповідає на питання як? яким чином? де? (М.в.: __ кому? __ чому?) звідки? куди? коли? відколи? доки? як довго? з якою метою? чому? якою мірою? та подібні (Ялюблюморозивоколи? взимку)

Означення— другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета. Відповідає на питання чий? який? котрий? та похідні від них (Ялюблюяке? шоколадне морозиво взимку)

Не є членами речення (не виконують синтаксичної ролі):

- вигуки (спасибі, будьте здорові, на добраніч, до побачення, привіт, ой, ох, ах);

- звертання (Петре! Іване! Друже! тощо);

- вставні конструкції - слова, словосполучення, речення (мабуть, як на біду, по-моєму тощо).

Звертання — це слово або група слів, що називають особу або предмет, до якого звертається мовець. 

Вставні конструкції (слова, словосполучення, речення) - це такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки.

Зверніть увагу! Фразеологізми завжди виступають одним членом речення, скільки б слів вони не містили.

* * *

ПРИСЛІВНИКИ здебільшого виступають обставинами, коли пояснюють дієслово чи прикметник:

Я впевнена, що ти все вивчиш як?якнайкраще.

Якщо прислівник залежить від іменника, тоді він виконує синтаксичну функцію означення:

Шлях який?додому завжди здається довгим.

Прислівник, який виражає стан людини, природи чи ставлення до висловлюваного, є присудком:

За вікном було як?сонячно.

Мені як?весело.

Такі прислівники, як-от: потрібно, треба, шкода, можна, не можна, необхідно, жаль, пора, соромно, прикро тощо виконують роль присудків у безособових реченнях, їх називають присудковими.

Мені що робити?потрібно жити для себе.

Прислівник також може бути вставним словом:

Що таке, по-твоєму, любов?

Довідка:

вгору піти - поліпшити своє суспільне становище;

глянути вовком - подивитися вороже, неприязно.

* * *

ПРИСЛІВНИКИ, які входять до складу фразеологізму, виконують спільну з ними синтаксичну роль:

Марко після весілля що зробив?пішов вгору.

Вона так очима блиснула - як?вовком глянула.

Якщо у реченні прислівник виконує функції підмета чи додатка -  тоді він втрачає прислівникове значення і виступає іменником:

Одне хто? що?сьогодні краще двох кого? чого?завтра (Нар. творч.)