- Значить, у вас лишається десять років на те, щоб винищити тварин.
- Навіть, менше. Його ще чекають і битви з саксами!
- А які обставини передували твоїй появі тут? - запитав Мірддін у Саші.
І та почала розповідати йому і Арчибальду про школу мистецтв для юнацтва, про театральний курс, про злу господиню театру, яка тиранить не тільки підлітків, що навчаються, а й увесь свій колектив.
- До того ж вона постійно п'є! Втім, можливо, ви не розумієте значення цього слова. Тут також п'ють. Але це не те..
- Ми знаємо значення цього слова. Багато планет проходили через таку епоху. І швидше за все, вона так поводиться саме через пияцтво.
- У неї працюють чудові люди, а вона зовсім цього не цінує! Вони, буквально, творять чудеса своїми руками, і навіть у позаробочий час, а вона платить їм мінімальну зарплату, і гризе так, що в тих просто сил немає! Я б так не змогла!
- Добре, Олександро! У тебе є небагато часу. Зовсім. Близько години. Іди, збирайся, – наказав її Мірддін.
Дівчина кивнула і вийшла разом із Арчибальдом. З одного боку, вона всім серцем рвалася додому, до батьків, у звичне середовище. А з іншого, їй так не хотілося прощатися з лицарем Арчибальдом. Думки юрбились у неї в голові та не давали спокою. Їй так хотілося, щоб вона була старшою і щоб він сприймав її всерйоз… Щоб він колись схилив перед нею коліно і сказав, що любить її… Як сумно, коли люди зустрічаються на перетині просторів та часів і змушені розстатитися.
З іншого боку, а що вона йому відповіла? Що згодна залишитися з ним тут, у минулому? Що покине батьків і обере його? Вона й сама не знала та не розуміла своїх відчуттів. Це була якась дівоча мрія тіла й бажання романтичних стосунків із дорослим чоловіком… Але, зате вона знала сера Арчибальда! Він був справжнім чоловіком, а не манерним хлюпиком, як хлопчики її віку. І вона вже розуміла, що особисто їй потрібна саме така людина, як Арчи!
Вона так не хотіла втрачати його зі свого життя! Може сказати йому про це? А чи не посміється він над нею у відповідь?
Мірддін подумав, що треба буде перевірити слова дівчини. Адже, Олександра, через свій вік могла перебільшувати негативну обстановку. Однак, якщо все насправді так погано, то, можливо, треба було якось допомогти її оточенню?
Втручатися у справи іншої планети не дозволялося. І таке було можливе, як виняток лише тоді, коли об'єкт стеження мав зникнути. Тобто померти. А крім того, якщо сам об'єкт загрожував життю інших об'єктів. В інших випадках все мало йти своєю чергою.
Про всяк випадок, Мірддін взяв часоскоп, налаштував його на Сашині координати і почав переглядати. І, дійсно побачив режисерку, що давно спилася, вела себе зовсім розбещено у своєму оточенні. Вже користуючись своїми професійними привілеями, він трохи заглянув у майбутнє. Зовсім небагато – на кілька годин наперед. І побачив вже зовсім неприпустиме – п'яна режисерка, яка «додала» градус після репетиції, сідала за кермо. Минувши кілька сотень метрів, вона на повному ходу врізалася в тролейбус, при цьому відібравши життя в себе самої та в кількох людей, які перебували позаду, біля виходу. Серед них Мірддін побачив … Сашу.
Ні, такого розвитку подій допустити не можна було. Мірддін почав налаштовувати Коректор Події.
Шановні друзі! Сашуня невдовзі дістанеться додому, тож підтримайте її своїми сердечками, а авторку - підпискою та коментарями. Для мене це дуже важливо! Обіцяю Вам ще багато цікавих пригод попереду!