Зникнення в театрі

Розділ 9. Небесна гостя

  У ситуації, що склалася, найбезглуздіше і фантастичне твердження могло виявитися найправильнішим. Вона почала розуміти логічний хід дивного лицаря, і почала вимагати побачення з Артуром, не підозрюючи, хто такий Артур.

     - З самим королем? - з благоговійним жахом повторив Ульфін.

    «З королем? Артуром? - подумки повторила його слова дівчина, і тут до неї став доходити зміст всього почутого.

     527-й рік від Різдва – час правління короля бриттів Артура! Невже з нею це відбувається наяву? І невже вона потрапила до кельтів? Чи бриттів, як їх там називали? Саша, як і більшість сучасних школярів, була не сильна в історії. До того ж, самі історики вважали особистість короля Артура напівлегендарною.

     - Доведіть, що ви є тим, за кого себе видаєте, - вимовив особливим тоном Арчібальд.

   Саша розкрила рюкзак. Що ж показати? Смартфон ледве дихав, майже розрядився зовсім. Не підходить…

   У неї був електрошокер із ліхтариком та запальничка, відібрана на перерві у актора-молодшокласника. Дівчина вирішила лишити вогонь на потім. І ввімкнула ліхтарик на шокері. Слизнула вузьким променем по стіні, стелі. Стражники з Ульфіном стежили зляканими очима за світлом, як заворожені. 

                                   LnfwYcJWzkBDtMwzpxGbPcZSKOhiZrCsRhofGz8J2gYh-dng7W3sQ8gGGpSzNkOt0Oz3gteX7xKJfXzHm6-ot7GXQGEW-Hd4qrS7DkBBLGV5UjOEzGgsi51V4j-qXvogPslHs_45ivmvGyJMDZVQDqM

     Раптом у кутку з'явився щур, який зовсім не звертав увагу на людей. Машинально закричавши, дівчина увімкнула шокер і зі страшним звуком направила його на мерзенну тварюку. Пацюк звалився мертвий.

     - Ну ось! Що скажете? - обернувся до стражників Арчібальд, попередньо відваживши низький уклін Саші.

     - Як вас звати?

     - Олександра, сер.

     Один із стражників звалився перед Сашунею на коліна, інші злякано втиснулися в стіну.

     - Не вбивайте нас. Ми тільки виконували наказ, – замахав руками Ульфін.

     - Проведіть леді до моїх покоїв. І якщо ви комусь розкажете.., - розпорядився лицар.

    Мовчки глянувши одне одному у вічі, Саша та Арчибальд зрозуміли, що виграли деякий час…

   Все, що зараз відбувалося, буквально викликало у дівчини винос мозку. Але, на думки типу «як таке може зі мною відбуватися?», «Чому я раптом почала розуміти все, що мені кажуть?»   вже не було часу. Арчибальд попередив, що в замку все одно незабаром усі дізнаються про її присутність, тож треба поспішати.


Дорогі друзі, якщо Вам подобаються несподівані пригоди Сашуні, ставте вподобайки та підписуйтесь і додавайте книгу до бібліотеки! Дякую Вам! Ваша автор.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше