Розділ 8. Потраплянка

   - Врятуйте мене, сер, прошу Вас, - почала просити Саша, використовуючи весь арсенал знайомих англійських слів.

     - Ти з якого часу? – швидко спитав Арчибальд, користуючись відсутністю свідків.

     - З якого що? - не розуміючи, перепитала дівчина.

     - В якому році ти живеш? – повторив лицар, уважно дивлячись їй у 

обличчя.

     - Зараз 2016-й, – здивовано відповіла Саша.

     - Це в тебе. А тут – 527-й від Різдва Христового.

     - 527-й? – безпорадно повторила дівчина. – Що за розіграш? Вас усіх Бородіна підмовила?

     - Не знаю жодної Бородіної. Напевно, ти випадково потрапила до діри.

     - В яку діру?

     - В часі.

      Не дивлячись на жах усієї ситуації, Санька розреготалася.

     - Я потрапила?.. Серйозно, я люблю фантастику! Чесно! Але не настільки ж… Навіщо Ви так з мене знущаєтеся?

- Слухай, немає часу, зараз ці повернуться. Поводься правильно.   Вимагай побачення з Артуром. Скажи, що маєш важливі звістки для нього. Продемонструй що-небудь зі своїх речей, вразь їх, - промовив лицар скоромовкою.

     - То тепер я – потраплянка? - істерично засміялася дівчина.

     Почувся тупіт. У зал увірвалися стражники зі страшенно невдоволеним Ульфіном. 

     - Ви її допитали? – одразу почав напирати на нього Арчібальд. 

    - Я не вважав це за потрібне!   - почав грубо сперечатися з лицарем начальник варти, інстинктивно хапаючись за рукоятку меча.

     - У неї серед речей є загадкові предмети! Вона може бути будь-ким, навіть - могутньою чаклункою.

     - Це не спало мені на думку, - признався раптом Ульфін, заспокоюючись.

   У душі він побоювався молодого, але могутнього слугу Мерліна. Якщо той має рацію, як би його самого не вкоротили на цілу голову! Нехай Арчибальд сам розбирається із самозванкою.

    - Чому Ви ухвалили рішення самостійно? Хіба ви не знаєте наказ радника Мерліна допитувати всіх підозрілих?

   - Сер Арчі, я знаю наказ, - почав віддуватися Ульфін, - Але вона проголосила себе королевою. А самозванців прийнято стратити миттєво, щоб не внесли смуту!

   - А, якщо вона справді королева? Тобі не спадало на думку? Подивися на її одяг. Хіба твоя дружина має таку?

    - Ні, - шанобливо зізнався Ульфін.

    - Але в нас немає жодної королеви, крім Гвіневері, яка зараз не з нами. І це – не Гвіневера.

  - Це у нас – у Логресі. А хіба у світі є лише одне королівство Логрес? – несподівано поставив підступне запитання Арчібальд.

   Збитий з пантелику начальник варти запнувся в суперечці. Весь його світ був замкнутий рамками лише їхнього королівства.   Він забув, що у землях бриттів є й інші.

     - Але як вона могла потрапити до нас? Без супроводу, без почту? Одна?

     - Давайте її спитаємо про це. 

  Цією розмовою з Ульфіном, Арчибальд зміг дати Саші трохи часу, щоб вона зрозуміла свою лінію захисту.

     - Як Ви потрапили до нас? – звернувся він до полонянки.

     Але Олександра так нічого не змогла вигадати, тому просто здивовано махнула обома руками вгору.

     -  З неба? – вимовив здивованим тоном Арчібальд. – Ви потрапили до нас із неба?

     - Так! - з величезним почуттям полегшення, голосно видихнула дівчина.