Розділ 5. Реальна маячня

     …Оточуючі дивилися на неї, ніби вона впала з неба. «Гарне видовище вона являла собою, мабуть!» – подумала дівчина. Прекрасний середньовічний костюм, поверх якого одягнений хіпстерський рюкзак!.. Але, коли вже тут театр, то чому дивуватися?

    Зрештою, Саша розсердилася. Вона вирішила, що потрапила в якусь пастку. І якщо з неї всі знущаються, то й вона вирішила покарати акторів.

     – Де Король? – категорично запитала вона. 

   Бородатий актор безпорадно озирнувся на інших, відповів, що король у замку і впав перед нею навколішки. Не встигнувши відреагувати на його несподівану гру, Сашко зі здивуванням, краєм очей зазначила, що інші наслідували приклад бородатого і теж опустилися на коліна. Це було уже форменне знущання. Тому, не звертаючи уваги на чудову гру акторів, Саша з досадою махнула рукою і вирушила у бік замку. 

    Зараз вона зрозуміла, що все, що оточує, не було декораціями. Це були справжні вузькі вулички, і маленькі особливі будиночки, і справжні стічні канави. Дивно, вона не припускала, що такі споруди могли поміститися на театральному дворі. З вулиці будинок та прилегла до театру територія не здавалися такими величезними! Піднімаючись угору, до замку, і випадково обернувшись, Санька помітила, що на деякій відстані від неї, за нею йдуть бородач та якісь інші люди. Все це переставало їй подобатися. Жодного бокового виходу на вулицю, як вона передбачала раніше, вона не бачила. Але ж такого не могло бути! Майже у центрі сучасної столиці загубився шматок середньовічної місцевості з лісом, околицями міста та королівським замком? І все це не було майстерно виконаною декорацією!   Маячня!!!

    Мозок відмовлявся сприймати таку реальність, уперто намагаючись вважати її ілюзією. Саша, навіть, ущипнула себе за руку, щоб упевнитись, що вона не заснула і все це їй не сниться. Але, біль був справжнім, і він не спав. Тож виходило, що навколишня реальність була... реальною?!

     Біля входу в замок стояло два стражники з списами.

    Ну, звісно, і тут дотримувалася повна відповідність уявленню про охорону королівської резиденції! Охоронці були в залізних латах та шоломах із забралами. 

    Сашуні дуже захотілося протестувати проти ситуації, що склалася, зрушити їх з місця і взагалі порушити тутешній спокій, щоб хоч якось струснути цей світ, який став на шляху до її звичного великого світу. Їй здавалося, що все це - підступи Бородіної, що поклала її в свою підступну пастку. Звичайно, такі підозри тхнули шизофренією. Адже створити таку містифікацію було б дуже дорогим і складним у акторському виконанні, задумом. Розумом Саша це розуміла. Але образа на режисера намагалася змусити повірити її у таку можливість. 

    Стражники намагалися перекрити їй прохід, але Олександра обурено крикнула їм, що вона – королева, і скориставшись їх збентеженням, пройшла до палацового двору.

    У середині було не краще, ніж у місті. Стіни були викладені таким  ж грубим каменем. Жодною цивілізацією і не пахло! Усі, хто траплявся їй на шляху, реагували дивно, розглядаючи її так, наче вона впала з неба.

    «Ось так і скажу зараз їхньому головному, - іронічно подумала про себе Саша, - я – та, що впала з неба!».

     Назустріч їй траплялися якісь люди, що незрозуміло щось лопотали ламаною англійською. Сашку це дуже сердило. Їй так і хотілося закричати їм, щоби не ламали комедію, і говорили по-нашому. Але вона здогадувалась, що все, що відбувалося зараз, якась грандіозна гра, в якій їй відведено певну роль, і яку їй доведеться зіграти. Тому вона, внутрішньо шаленіючи, намагалася зберігати зовнішній спокій. Може, вона потрапила до якогось історичного фентезі-реаліті-шоу?

Дорогі друзі, справжні пригоди Саші тільки починаються! Не забувайте додати книгу до бібліотеки, ставте вподобайки та підписуйтесь на автора! Попереду багато цікавого!!!