Розділ 2. Перевтілення

     Зараз вона вже точно знала, що була обрана режисеркою, як дівчинка для биття. Не врятувала Сашу, навіть, її велична роль королеви.

    Догодити режисерці було неможливо: то героїня ходила не з королівською гідністю, то не з тією інтонацією чи не так говорила.

     Ганна Борисівна постійно дорікала їй за все, що Саша і красою, і поставою вийшла для цієї ролі, а от сказати репліку саме так, як постановниця вважала за правильне – не могла! Причому, хоч би як репетирувала перед дзеркалом весь вечір Олександра, хоч би як старалася, наступного ранку вона замість похвали знову натикалася на жахливу критику.

      - У тебе ж прізвище таке – Любінська! Як звучить, га? А ти, навіть, недостойна таке носити!

     Кожну репетицію у Сашуні блищали сльози на очах, і вона давала собі слово, що завтра не прийде сюди! Але наступного дня їй ставало шкода грошей, заплачених батьками за навчання, і вона знову вирушала на нові тортури.

   Втім, дівчина зауважила, що Ганна Борисівна була незадоволена не лише нею. Вона грубо поводилася і з працівниками сцени, і з костюмеркою, і зі звукооператором. Костюмером у молодіжному театрі працювала зовсім молоденька дівчина Оля, всього на кілька років старша за Олександру. І у перерві слухачка курсу почала розпитувати Олю про режисерку.

     - Як ви можете працювати з такою грубою людиною постійно? Вона репетує на вас, а ви і слова не можете їй відповісти.

    - Розумієш, Сашко, у місті не так багато робочих місць за творчими спеціальностями, - відповіла Оля.

    - Але ж у тебе, а не акторська спеціальність?

   - Акторська. Я закінчую навчання в Університеті мистецтв, і через півроку на мене чекає розподіл. І куди йти? Навіть, у театрах зараз безробіття. Тобто робота є і є вакансії, але театр зараз переживає занепад. А ось наш – молодіжний – поки що затребуваний.

   - Чому?

  - Ну, дітям та підліткам поки що подобається відвідувати «живі» спектаклі. А у Бородіної я працюю вже два роки. Поки що костюмером, а потім і актрисою буду.

  - А ти гадаєш, що вона тебе візьме?

  - Вона обіцяла.

  - Але ж терпіти такі знущання!

  - Так, це важко, - зізналася костюмерка. - Буває, з вечора замовить приготувати на репетицію одні костюми, а вранці жбурляє ними, і вимагає миттєво підібрати інші.

  Сашуні стало шкода милу Оленьку, але вона схаменулась, що прийшла до неї у справі.

   - До речі, вона сказала, що зараз ми репетируватимемо в костюмах і веліла мені переодягнутися.

   Ольга вийняла з шафи щось велике і чудово гарне, синього кольору, і простягла Сашка.

  - Ось, дивись, я тобі приготувала чудову сукню. Вона, звичайно, тобі буде великою, але тут, на корсажі, є шнурівка і ми її втягнемо. Тож буде – по тобі! Переодягайся.

   Саша зайшла за пересувну ширму, зняла свій тинейджерський прикид - джинси і світшот, сунула їх у рюкзак, і одяглася у важку атласну сукню з спідницею, що була драпірованою. Поверх зачіски дівчина закріпила витончену королівську діадему. Вона колись читала, що одяг має відповідати статусу. І зараз відчула це дуже зрозуміло, кинувши погляд у дзеркало.

  Сукня була воістину королівською. Щойно одягнувши її, Саша відчула, як одразу змінилася її постава та хода. Плечі розпрямилися, і навіть зростанням вона стала начебто вище.

   - Сюди потрібне й інше взуття, - зауважила Оля, - Сліпони, ну аж ніяк, не в'яжуться з такою сукнею.

  - У мене є туфлі! - зраділа юна актриса і дістала зі свого рюкзачка шикарні оксамитові чорні туфлі, куплені напередодні.

  Із взуттям у Сашка завжди була просто повна катастрофа. Вона проскакувала повз розміри і влітку виходило, що з колишнього розміру вона вже виросла, а наступний їй ще великий. Ось і зараз їй потрібен був тридцять п'ятий з половиною. Але такого не було. А тридцять шостий був завеликий. Але туфлі, які вони вчора побачили в магазині, настільки зачарували їх, що мама рішуче сказала їй:

   - Беремо!

  Вранці Олександра скористалася народним методом зменшення розміру - напхала в носки сліпонів вати, і взяла, про всяк випадок, із собою. Ось цей випадок і настав!

   Олександра одяглася в передбачуване вбрання королеви і замилувалася відображенням у дзеркалі. Блискуча сіро-синя сукня робила її темно-сірі очі виразнішими. Невелике декольте, в міру доречне на юних грудях, у поєднанні з високим коміром, підкреслювало королівську поставу. Костюмер подала їй елегантні довгі рукавички. Дівчина зав'язала банти на туфлях. Образ персонажа тепер був досконалий.

    Оля стягнула шнурівку на талії і теж примружилася. Образ королеви вийшов би дуже переконливим, якби… не вік. Королева має бути все-таки старшою.