РОЗДІЛ 16

Розділ 16

Ранковий дзвінок

   Ханна прокинулася і майже миттєво потягнулася за телефоном. У голові вирували думки. Вона швидко набрала Мію й затамувала подих, чекаючи на відповідь.

— Привіт, ти вже прокинулась? — запитала вона, коли почула знайомий голос у слухавці.

— Ну, тепер так, — позіхнула Мія. — Щось сталося?

— Я просто переживаю той вчорашній вечір… Джеймс вже вдома? Як там Аделіна та Джеймс?

— Все нормально. Аделіна ще спить. Вона вирішила залишитись у нас. Але як ти вже знаєш, я не можу переносити її присутність у цій квартирі. А Джеймс прокинувся, але він трохи виснажений. Казав, що може нас підвезти, але, напевно, в коледж не піде.

— Він точно нормально себе почуває?

— Ну, я ж кажу, трохи виснажений. Може, просто не виспався.

Ханна зітхнула.

— Добре… А ти ще ,доречі, зідзвонювалась із тим хлопцем з кафе?

— О, ти ж знаєш, що так, — у голосі Мії з'явилася легка насмішка. — Написав ще вчора ввечері. Казав, що було приємно познайомитися.

— І що ти йому відповіла?

— Що теж була рада. І все, більше не писав.

— Дивно, — пробурмотіла Ханна.

— Ага, — згодилася Мія. — Але знаєш, що ще дивніше?

— Що?

— Те, що ти про нього питаєш.

— Просто цікаво! — швидко відповіла Ханна.

— Ага-ага, звичайно, — з удаваною серйозністю промовила Мія. — Ну що, скоро будеш?

— Так, збираюся.

  Ханна кинула телефон на ліжко й швидко вдяглася: джинси, світлий светр, кросівки. У дзеркалі зупинила погляд на власному відображенні — очі видавали втому, яку вона намагалася не помічати. Глибоко вдихнувши, схопила сумку і вийшла надвір.

  На вулиці було прохолодно,осінь вже увійшла у свій повноцінний ритм. Листочки на деревах злегка кружляли в повітрі, повільно падаючи на асфальтні доріжки, де згодом їх прибирали спеціальні машини.

  Ханна трохи зіщулилася, коли побачила знайому машину. Джеймс сидів за кермом, а Мія чекала її біля пасажирського сидіння.

— О, нарешті! — сказала вона, коли Ханна підійшла ближче.

— Вибач, затрималася.

— Все окей, сідай.

   Ханна сіла на заднє сидіння й одразу кинула погляд на Джеймса. Він виглядав змученим — під очима темні тіні, рухи трохи сповільнені. Але найбільше її увагу привернуло його зап'ястя: ледь помітний синець.

— Привіт, — мовила вона, намагаючись не прозвучати занадто насторожено.

— Привіт, — відповів Джеймс, заводячи машину.

Колеса м'яко покотилися по асфальту.

— У тебе синець на руці, — тихо сказала Ханна, нахилившись трохи вперед.

 Джеймс кинув на неї короткий погляд, а потім швидко заховав руку на кермо.

— А, це? Та нічого. Напевно вдарився випадково квісні.

— Вдарився? — перепитала Мія.

— Так, — коротко відповів він, не відводячи погляду від дороги.

  Ханна обмінялася з подругою поглядом, але вирішила не розпитувати далі.

— До речі… — Ханна перевела розмову. — А звідки у тебе така дорога машина?

Джеймс усміхнувся куточком губ.

— Ти вже не перша таке питаєш.

— Ну, серйозно, це ж якась люксова модель. — Тобі ж скільки, дев'ятнадцять?

— Батьки допомогли, — відповів він коротко.

— А конкретніше? — не вгавала Ханна.

— Не думаю, що тобі це дуже цікаво буде знати, — ухилився він від відповіді, але з легкою усмішкою.

— Дуже цікаво! — в один голос вигукнула дівчина.

Джеймс лише похитав голову, але все ж відповів:

— Давайте скажемо так… У сім'ї були можливості.

— Ой, як загадково, — з удаваним обуренням сказала Ханна.

— Таке життя, — знизав плечима Джеймс.

— У тебе ж батьки не з тих, хто працює в банку, правда? — з переконанням запитала Ханна.

Джеймс усміхнувся, але нічого не відповів.

— Ага, я так і знала! — вигукнула вона.

— Ой, серйозно, це така нудна тема, — нарешті відмахнувся він. — Давайте краще поговоримо про щось цікавіше.

— Наприклад? — примружилася Мія.

— Наприклад… я бачив Ханну з чудовим хлопцем в нас у під’їзді. Ви пара?

Ханна миттєво розчервонілась.

— А ну годі!

— Ага, ага, — хитро усміхнувся Джеймс.

— Ви обоє знущаєтесь, — буркнула вона.

  Мія засміялася, і навіть Джеймс виглядав менш втомленим, ніж на початку поїздки. Але Ханну не покидало дивне відчуття — щось у поведінці Джеймса було не так.

Чому він ухилявся від розмови про синець? І що він зробив минулої ночі?

Машина плавно звернула на стоянку біля коледжу, але запитання залишилися без відповідей.