РОЗДІЛ 11

 РОЗДІЛ 11

    Ханна прокидається з чудовими думками. Ще вчора вона гуляла з Марком, і зараз ці спогади приносили їй радість. Сьогодні субота, вихідний день, і вона вирішила залишитися вдома. У дівчини було бажання щось спекти, і вона вирішила запросити в гості свою подругу Мію. Взявши телефон, вона написала їй смс, запросивши на візит.

"Мія, приходь до мене! Я збираюся щось смачне спекти! 😊

Через кілька хвилин Мія відповідає:

"Окей, буду за годину. Є сюрприз! 😉"

  Зрозумівши, що в домі потрібне прибирання, Ханна швидко наводила порядок, готуючи все необхідне для приготування. Продукти були вже готові до використання, коли вона почула дзвінок у двері. Відкривши їх, побачила Мію, а ззаду неї стояв Джеймс. Ханна трохи здивувалася, але була рада його бачити, його статура вирізнялась великими м’язами  й вона запросила їх обох зайти.

  Джеймс тримав у руках тортик і простягнув його Ханні.
— ОО, Джеймс? Я не знала, що ти також прийдеш…
— Я тут ненадовго. Просто Мія довго благала, щоб я пішов, і я не міг відмовити своїй любій сестрі, саркастично сказав хлопець.

   Ханна зітхає і пускає їх усередину. Всі йдуть на кухню, де Джеймс ставить гостинці на стіл.

–Думаю, цей тортик чудово доповнить ваш кулінарний шедевр.
— Дякую, Джеймс. А тепер, якщо вибачиш, мені треба поговорити з Мією наодинці.--усміхнено промовила дівчина.

    Ханна жестом запрошує Мію в спальню.

— Мія, навіщо ти привела його сюди?"-закриваючи двері каже Ханна.

— Ну-ну, подумала, що це гарна нагода для вашого порозуміння.Ти й Джеймс повинні знайти спільну мову.

  Ханна закотила очі:

— У нас нічого не вийде, щоб ми здружились.

 Мія зітхнула:

— Я знаю, що ти недолюблюєш Аделіну. Я хочу, щоб мій брат був з тобою, а не з нею.промовила Мія, дивлячись в очі дівчини.

Ханна ще раз закотила очі й посміхнулася:

– Давай ти все-таки не будеш це казати, Аделіна-модель поряд з ним, тому я не хочу псувати пару,- сказала Ханна.

— Ну як ти не розумієш, Аделіна поводить себе так, щоб самоствердитись. Як би не мій брат, вона б не була такою.

  Вони зайшли на кухню, де Джеймс вже нарізав торт.

Вони сіли за стіл, й Мія сказала:

— Джеймсе, як тобі Ханна, ти напевно й не здогадувався, що вона живе на поверх нище,- підморгнула йому сестра.

— Ніколи не цікавлюся хто мої сусіди, -байдуже промовив Джемс.

   Мія лише звела брови на це. Вона звикла бачити брата таким не вдоволеним, йому ніколи не було когось шкода, брат ніколи не навідувся до когось у гості. Мія була здивована, що він погодився піти з нею.

— Міє, а чому ти не живеш тут із своїм братом,- запитала Ханна, всідаючись позручніше, підклавши ногу під себе.
–Якщо говорити відверто, він часто запрошує Аделіну до себе і я не люблю бачитись із нею,-сказала дівчина, подивившись на Джемса.
  Хлопець навіть не звернув на це уваги, його очі були прикуті до стіни, на якій висіла картина. Він злегка перевів погляд на Ханну, на її обличчі не було ні краплі косметики, і в поле зору його очей потрапила родимка на лівій щоці, яка не аби як сподобалась йому. Джеймс помітив, що сонце ледь попадало на дівчину і її очі були такими темними, що він ледь бачив її зіниці.

 Джеймс сидів мовчки, спостерігаючи за атмосферою в квартирі. Сонячне світло, що падало через фіранки, створювало затишок, а аромат ванілі й кориці, яку Ханна готувала для випічки, наповнював повітря у квартирі. Він спіймав себе на тому, що вперше за довгий час почувається розслаблено.Мія тим часом розмовляла без упину, розповідаючи щось про свій день, але Джеймс лише іноді кивав, не надто прислухаючись. Його час від часу повертався до Ханни, яка акуратно змішувала матеріали для свого пирога. Вона зосереджено працює, не звертаючись до уваги на його присутність, що злегка зачіпало його самолюбство.

— Ханно, чим ти плануєш нас пригощати? — нарешті запитав він, намагаючись заповнити тишу.

— Я подумала, що яблучний пиріг буде ідеальним варіантом, — відповіла вона, не відриваючись від справи. — Але якщо тобі не подобається, можеш обмежитися своїм тортиком.

— О, ні, яблучний пиріг звучить чудово, — з легким сарказмом відповів Джеймс, спостерігаючи, як Ханна швидко нарізає яблука. — Але не факт, що він буде смачнішим за мій торт.

   Ханна з усмішкою підняла брову, не відволікаючись від процесу:

— Це ми ще побачимо. Сподіваюся, ти не боїшся викликів?

— Тільки не кулінарних, — відказав він, схрестивши руки на грудях і трохи нахилившись до столу.

 Мія засміялася, глянувши на них обох:

— О, як цікаво! Давайте кулінарний батл — хто зробить найкращий десерт!

— Ні, дякую, — Ханна закотила очі, дістаючи борошно. — Не хочу, щоб Джеймс зіпсував мою кухню.

— Дуже смішно, — скептично глянув на неї Джеймс. — Знаєш, взагалі-то я вмію куховарити.

— Сумніваюся, — відповіла Ханна, замішуючи тісто.

— Доведи, брате, — підбадьорила його Мія, весело підморгнувши. — Допоможи Ханні, або хоча б не заважай.

  Джеймс, ніби вагаючись, підійшов ближче й глянув на тісто, яке Ханна розкатувала на присипаній борошном дошці. Він уважно спостерігав, як вона працює руками, ловлячи себе на думки, що їй це справді вдається.

— Окей, що робити? — нарешті запитав він, закочуючи рукава футболки.

  Ханна трохи здивувалася, але, зберігаючи холоднокровність, подала йому ніж:

— Наріж яблука тоненькими скибочками. Думаєш, впораєшся?

 Джеймс узяв ніж і почав різати, спочатку повільно, потім швидше.

— Вау, — здивовано промовила Мія. — Ханно, здається, у тебе з'явився помічник!

— Побачимо, чи не перетворяться його яблука на кашу, — злегка піддражнила Ханна, намагаючись зосередитися, хоча їй було цікаво, як Джеймс справляється.

  Декілька хвилин вони працюють мовчки, лише чути було постукування ножа по дошці та звук змішування тіста. Джеймс, не відриваючи погляду від роботи, кинув: