РОЗДІЛ VІІ

                                        Нічна прогулянка

Друзі ще веселись , але Ханні потрібно було бігти додому — на годиннику було вже за північ.

-Пробачте, але мені потрібно уже додому. Як не як завтра мені в коледж.- промовила дівчина, піднімаючись з дивану.

 –Ханно, давай я проведу тебе, — сказав Марк, схрестивши руки на грудях і вперто дивлячись їй в очі.

 –Марку, не треба. Я сама дійду.

 –Вже майже ніч, ти ж розумієш? — він зробив крок ближче. — Я не можу відпустити тебе одну!

— Я ж не маленька, — буркнула дівчина

— Мені байдуже.

Ханна заклято подивилась на хлопця, але все таки погодилась.

— Гаразд, але тільки до під'їзду, —сказала Ханна,

  Ніч уже поглинула місто, залишивши лише поодинокі вогники ліхтарів. Повітря було прохолодним. Ханна йшла поруч, а Марк час від часу дивився на неї, вагаючись, чи варто взяти її за руку. Його пальці ніби самі тягнулися до її долоні, але він щоразу стримувався.

— А ти завжди такий впертий? — раптом порушила мовчання дівчина.

— Тільки коли це стосується красивих дівчат, — усміхнувся він, перевівши погляд на неї.

   Ханна тихо засміялася і трохи розслабилася. Вони говорили про навчання, про друзів, про улюблені фільми. Розмова проходила лавно, легко, і їй почало здаватися, що Марк зовсім не такий, яким вона виявила його раніше. Десь між його жартами й щирими поглядами вона ловила себе на думці, що поруч із ним відчуває себе спокійно.

— Знаєш, ти не такий вже й поганий, як я думала, — зізналася вона, коли вже наблизилися до її під’їзду.

— Дякую... я спробую сприйняти це як комплімент, — він підморгнув її.

Біля під'їзду Марк зупинився і трохи невпевнено провів руку по волоссю дівчини.

— Ханно, ти... ти дуже красива, — сказав він раптом, дивлячись їй просто у вічі. 

  Дівчина розгубилася, але в її грудях щось стиснулась, долоні спітніли

— Дякую... — відповіла вона тихо, ледве чутно.

   Марк раптом зробив крок ближче, і, перш ніж вона встигла щось сказати, легко торкнувся своїми губами її. Їй здалося, що все навколо зникло, залишивши тільки це м'яке, трохи п'янке відчуття. Вона не відштовхнула його, навпаки — відповіла взаємністю. 

   Але через секунду стрепенулася і швидко відступила. 

— Мені пора, — прошепотіла Ханна, розгублено відчинила двері під'їзду й зникла в середині.

   Зайшовши у, квартиру, вона зняла босоніжки та пішла до ванної. Холодна вода освіжила її обличчя, але всередині ще вирували емоції. Вона одягла улюблену піжаму — ту саму, що подарувала їй Сара на день народження і вмостившись на ліжку, дістала телефон і зателефонувала Сарі.

– УЯВЛЯЄШ. Марк мене провів додому. Не кажи нікому, гаразд?

– Серйозно? Хто це? Він тобі подобається?– відповіла Сара.

– Еее, та ні. Я не вірю в кохання з першого погляду. Ти ж знаєш, що я не така сентиментальна. А Марк- це хлопець з вечірки на якій я була, до речі він красунчик  проказала Ханна, лягаючи в ліжко.

– Ой, подруго, твій голос видає взагалі інше, може ти закохалась?- іронічно запитала Сара.

   Ханна ще кілька хвилин побазікала, побажала подрузі добраніч і відклала телефон, обійнявши подушку.Усі її думки крутилися навколо Марка... і Джеймса. Вона не могла зрозуміти, що взагалі сталося і чому вона дозволила собі цей поцілунок. "Чому я погодилася, щоб він мене провів?" — запитувала вона себе знову і знову.

Годинник показував другу ночі, а вона так і не могла заснути. Лише під ранок їй вдалося задрімати, загорнувшись у ковдру з легкою посмішкою на обличчі.