Зустріч із Джеймсом
Ханна прибула у Нью-Йорк, стискаючи ручку валізи вона обережно вийшла з таксі. Шум і метушня міста одразу накрили її хвилею, змушуючи трохи зупинитися й озирнутися. Високі будівлі здіймаються в небо, а незнайомий запах гарячого асфальту й кави пронизував повітря.
Вона вдихнула глибоко, намагаючись зібратися з думками. Її метою було дістатися до квартири, яку вона орендувала через знайому, але карта в телефоні показувала складний шлях із кількома пересадками.
— Добре, Ханно, — пробурмотіла вона до себе. — Ти це зможеш.
Вона пішла вузькою вулицею, намагаючись обійти людей, які квапливо йшли назустріч. Але тут щось пішло не так — вона відволіклася на екран телефону і випадково зачепила плече високого хлопця, що йшов назустріч.
— Ой, вибачте! — швидко вигукнула Ханна, відступаючи на крок назад.
Хлопець зупинився й різко повернувся до неї.
—Ти що, не дивишся, куди йдеш? — сердито запитав він, поправляючи рукав чорної кофти
— Я... я не хотіла... — почала Ханна, почервонівши від сорому.
— Звісно, ти хотіла. Але тепер мій день став ще гіршим, — кинув він, поглянувши на годинник. — Може, наступного разу будеш уважною?
Ханна відкрила рот, щоб щось відповісти, але хлопець вже йшов далі, хитаючи головою.
— Що за... — пробурмотіла вона під ніс, відчуваючи, як її щоки ще більше палають.
Їй залишилося тільки знизати плечима й продовжити свій шлях. Нарешті, після кількох зупинок у метро й запитань до перехожих, вона дісталася потрібної адреси.