ІІІ розділ

ІІІ розділ

(16 червня 2020 рік, Ханні 16 років)

Дівчина вже почала готуватися до вступу в медичний університет, з великим ентузіазмом читаючи підручники та відвідуючи підготовчі курси. Вона чітко знає, що хоче навчатися у великому місті, щоб відчути ритм сучасного життя та отримати якісну освіту. Нью-Йорк для неї це місто мрії якому вона хоче отримати бажану освіту- психолога.

Сара ж, навпаки, почала більше перевагу надавати своєму блогу. Вона любила ділитись у соцмережах різними зображеннями та текстами. Подруга прагне стати блогером або журналістом, але ще вагається, чи вибирати гуманітарний університет у столиці Чикаго, чи залишитися ближче до друзів. Її страх — втратити зв'язок із сім'єю та однолітками, адже вона цінує гучні компанії та веселі посиденьки. 

Наступного дня вони вирішують зустрітися біля кав'ярні, щоб налаштуватися, куди підуть.

–Сара, ти вже вирішила, що хочеш робити? Я все ще думаю про той джазовий гурт у кафе.-промовила Ханна

–Ой, я не проти джазу, але ти пам'ятаєш, що в парку сьогодні буде фуд-фестиваль? Я чула, що там будуть десерти з усього світу!- відповіла Сара

–Їжа звучить переконливо… але ж ми так і не подивилися той фільм, про який говорили минулого тижня!- з насмішкою проказала Ханна
–Давай так: йдемо в парк, спробуємо десерти, а ввечері на фільм. Домовилися?-- сказала Сара
– Домовилися. Але ти купуєш попкорн!
– Як завжди!

Подруги сидять у парку на лавці, п'ють гарячий шоколад і обговорюють свої плани на життя. 

–Ти думаєш, ми дійсно зможемо? Переїхати, знайти роботу, знайти своє місце?- сказала Ханна
– Чому ні? Ти завжди мріяла про Нью-Йорк, а я про Чикаго. Якщо в нас буде план і ми будемо підтримувати одну одну, все вийде.--підбадьорила подругу Сара

–Я сподіваюсь. І навіть якщо ми опинимося в різних містах, я буду приїхати до тебе на вихідні.-промовила дівчина.

–І я до тебе. Ми будемо разом, навіть якщо наші мрії трішки різні.😊

Субота.. Дівчата сидять у парку на лавці, п'ють гарячий шоколад і обговорюють свої плани на життя.

–Ну що Ханно, ти справді вважаєш, що Нью-Йорк – це місце для тебе? га? Шум, натовпи людей, жодного спокою! - промовила Сара.

 –Та ти що! Саме шум і натовпи дають мені натхнення у собі. Тільки уяви, ти сидиш у маленькому кафе, поруч вікно з видом на вулицю, люди проходять, щось обговорюють… Це ідеальне середовище для мене!--відповіла подруга.

–А я уявляю, як знімаю відеоролики у просторій студії в Чикаго. Вікна від підлоги до стелі, і світло ідеально падає на полотно. І жодного гамору, як у твоєму Нью-Йорку.

– Ну гаразд, побачимо, як ти витримаєш холодні зими в Чикаго!--жартує Ханна
– А ти вже готуйся платити за свою квартиру в Нью-Йорку. Там і шафу за такі гроші здають.

Обидві сміються.

–Ну, якщо мені взагалі жити в шафі, то я хочу обставити її зі смаком! Може, навіть облаштувати  там міні-кафе. –Сара сміється.

– А уявляєш, як ми будемо жити в цих великих містах? Ти йдеш по вулиці Чикаго, обвішого постерами та рекламама, А я – з блокном та ручкою в Нью- Йорку. Обидві виглядаємо як героїні фільму.--сказала Ханна сміючись.

 –Знаєш, Ханно, хоч ми й сміємося, а я й справді не уявляю своє життя без нашої дружби. Ти та людина, яка завжди мене підтримує, навіть коли я сама в собі не вірю.

– Ой, тільки не починається сентиментальностей! Але… я теж це відчуваю. Уяви, як круто згадувати будемо всі наші плани через кілька років, коли вони здійсняться.--проказала Ханна

Вони мовчать кілька секунд,насолоджуючись моментом.

–Давай домовимося що щоб там не було але ми завжди будемо підтримувати одна одну,по суті ти в мене одна близька людина.-з лагідним тоном промовила дівчина.

Подруги ще кілька хвилин про щось базікають, сміються та обмірковують вступні екзамени. Ханна вже мала збиратись додому, але подруга вирішила пройтись з нею.

На вулиці вже було темно, тому не аби який шорох міг налякати юних дівчат. Вечірні небо вже почало багровіти червоними смугами, і на місто опускається вечір. Сонце плавно провалювалось кудись за багатоповерхівки й одним махом забрало з собою усі залишки буденного світла. Тепер на вулиці почало сутеніти, саме в такий момент усі зазвичай йдуть додому та вмикають в квартирах світло. На тротурах виблискувало світло від міських фонарів, які залишили цікаві візерунки на асфальті. Дівчата вже майже дійшли до під'їзду. Прощались вони довго, то починали говорити за випускний який відбувся та про все інше. Згодом дівчата обійнялись і Ханна рушила у свою квартиру.