Пролог: Зимова королева

 Після довгої війни з Леарен. Бог Весни приходить до Бога зими та каже:

– Я чув ти хочеш піти у відставку та припинити правління над королівством.

– Знаєш, ви мали рацію коли сказати, що мені потрібні спадкоємці – зітхнувши сказав Каелтор, – тепер мені потрібно шукати когось із жителів королівства зими, щоб ті правило королівством. Ну кого ж я найду прекрасніше за мене...хоча не треба ! а то ще забудуть про мене...Мені цього не хочеться !

– Ти повинен поводитися мудріше, ти ж Бог, а не людина. Пам’ятай, нам ще знайти відповідного кандидата на роль напівбога – сказав вже грубим голосом Бог весни.

– Та знаю я, знаю. Тому я попрошу бога льоду цим зайнятися, а сам буду відпочивати в джакузі десь в людському світі.

– Ти зараз серйозно...?

– Звичайно !

– Ідіот, добре, не буду тобі заважати. Я пішов, удачі тобі, як знайдеш напишеш нам листа.

– Звичайно напишу.

Бог Весни пішов, залишаючи слідом пелюстки перших весняних квітів та листя, залишаючи Каелтора на самоті.

– Хочеш розповісти нову історію, яку розповів тобі дідусь ? 

– Так ! Це те що дасть твоїм очам правду ! – Закричала дівчинка 5 років, на ім'я Ізольда, а на проти неї сиділа її подруга - Сноуелла. Ізольда поклала свої папери де робила нотатки, де було занотовано все, що говорили їй дідусь.

– Здивуй мене. – відповіла Сноуелла та почала слухати її.

«Коли Каелтор тільки подумав, кого можна взяти, він почув голос за собою:

– Ви шукаєте правителя королівства зими ? - сказав ніжний жіночий голос. Каелтор обернувся, та побачив юну леді років 25, він одразу ж запитав ?

– Ви хочете нею стати ?

_  Так. 

– 

 Вас прийнято, можете братися до роботи хоч зараз.

Після цих слів, через 2 годині в центрі королівства зими відбулась коронація нової королеви зими. Добра та ніжна королева.

Після коронації, королева була щаслива як ніколи й ні не через те що вона стала королевою, а через те що, на її думку: вона так стане напівбогом скоріше. Вона показувалась доброзичливою та справедливою королевою яка готова допомогти своєму жителю. Пройшло два роки, вона так і не стала напівбогом, що її дуже злило, з кожним місяцем вона ставала злою та грубою, спочатку до інших королів та королев країн, а потім і до свого народу. Через ще рік, королі та королеви обірвали з неї зв’язок, королева розлютилася на них та створила ілюзію, що вони воювали проти них, писала фальшиві історії про війну з іншими королівствами, знайшла людей які згодились удати, що вони повернулись після війни. Після цього королева зробила багато законів, які не давали її народу нормально веселитися, були заборонені всі свята окрім нового року.»

– З того моменту, її запам’ятали як зла королева – Ізольда закіечила розповідь історії, а тим часом Сноуелла, яка водночас дивилась на неї, як на ідіотку.

– Думаєш я повірю в цю дурницю ?

– Але ж це правда ! Написано в історичній книзі !

– В цих книжках можуть написати, що завгодно. Або ж ти незадоволена тим, що у нас одне свято.

– Це не правда.

– І прямо таки бог зими їй сказав стати королевою ? Наш Бог розумний, він не міг взяти когось, кого тільки зустрів.

– Ти не бачила, тож нічого це не значить.

- А ти не бачила як він її зробив королевою. – після цих слів, Ізольда затихла, та опустила голову, думаючи про цю ситуацію.

- Ну чого ж ти ? Добре, пробач мені – сказала Сноуелла, та підійшла, щоб обійняти подругу.

- Та нічого, може ти й права, моя провина. – Ізольда обійняла її у відповідь, але в думках вона вірила, що те що розповів дідусь та прочитав – цілковита правда.

З цього моменту пройшло 11 років...