2.

Прохолодний вересневий ранок освіжав значно краще за не надто якісну каву з автомату. Сподіватися на повернення тепла не доводилося. Хоча остання надія залишалася за бабиним літом.

- Отже, це сталося з неділі на понеділок?

- Так, на вихідних відзначали День міста, гамірно, музика, ярмарок усе як завжди. Дівчина поверталася додому зі свята. Вона живе на околиці, потрібно йти через дамбу, а потім повернути у вуличку. Там ми й знайшли телефон. Її дійти залишилося метрі з 20, в голові не вкладається, - розповідав Максимов, потягуючи теплий халявний напій, який я йому придбав, - Вона разом із батьками жила, єдина дочка в сім’ї. Практично безслідно зникла, - з гіркотою в голосі говорив молодий дільничий.

- Практично?

- Собака привела до траси, а ділі слід обривається. Її швидше за все посадили в авто і повезли у невідомому напрямку.

- То зараз триває операція-перехоплення?

- Третя доба пішла, яке перехоплення. За бажання вже можна доїхати до Харківської області, або ще далі. Тим паче, що саме шукати невідомо, свідків немає, марки автомобіля також. Замкнуте коло.

Андрій також навчався у нашому коледжі, але на кілька курсів молодшим та здобував диплом юриста. По закінченню пішов у Школу поліції, а потім став працювати у райвідділі. Коли дістав його номер, то зрадів, що доведеться говорити із знайомою людиною. Подібне дозволяло сподіватися на допомогу та якісну інформацію. І не помилився.

- А сліди шин знайшли?

- Сотні. Це ж траса. Ідентифікувати не вдасться, камер у цьому районі також немає. Глухий кут. Опитував сусідів, ніхто-нічого. Як на зло.

- А окрім авто версій не розглядаєте?

- НЛО? Не сміши. Хлопець, з яким вона розмовляла чув її крики, а потім шум автівки. Реальних варіантів небагато. Можливо вона взагалі випадкова жертва - їхала компанія, закинули в салон і з кінцями, або далекобіник на вантажівці, там люди неврівноважені, сам розумієш. Загалом, шукають люди, поки не знайдуть живою, або хоча б тіло, доти нічого не вдасться сказати напевне. Без трупа справу не закриєш.

- Зрозуміло, а вона не могла просто втекти? Ну знаєш, підлітковий максималізм там … Бажання почати самостійне життя.

- Та де там. Єдина дитина в сім’ї, їй ні в чому не відмовляли, улюблена дочка. Конфліктів не було, дівчина - відмінниця. Чого їй втікати? Останній, хто її чув - Дмитро, хлопець. Він у військовій частині. Коли це сталося вони розмовляли. Дівчина кричала: “Зателефонуй мамі” і “Не потрібно”. Але це я вже тобі таємницю слідства видаю.

- Та яка тут таємниця? Нічого нового все одно не почув.

- Тому що й немає нічого нового. Дівчина зникла і все. Була людини і не стало. Маразм якийсь. До нас додаткову групу водолазів направили з Одеси. Почнуть поетапно прочісувати всі водойми. Сподіваюся щось знайдуть, тобто ні… Ну ти зрозумів.

- Так, - для когось трагедія, а комусь робота, чого дивуватися. Вас мабуть добре трясуть через це все. Правда?

- Не сип мені сіль на перець. Щоденні звіти на гору. Головний пообіцяв розкрити справу і тут вже як завжди. Він довбе заступника, вимагаючи результатів, той начальника обласної поліції, він в свою чергу нашого патрона, а керівництво нас. В кінцевому результаті віддуватися доводиться звичайним ментам, які не досипають і не доїдають і щей виними залишаться.  

- І не посперечаєшся.

Ми ще трішки постояли, допили каву, а потім розійшлися. На прощання я ще запитав адресу, за якою жила дівчина. Тепер відтягувати немає куди, очікувала розмова з батьками.