15

Як хлопці і попереджали ввечері телефонував Лендимол, та Вова сказав йому так, як радив Олег, адже тепер розумів чому так було потрібно:

– Хлопці, коли залишитеся допомогти прибрати, потрібно зробити так, щоб дівчат не було! Допоможете? - раптом сказав Вова для близнюків.

– А Льоша і Назар? - запитав Саша.

– Вони також залишаться, але на дворі буде пізно і вони розвезуть дівчат. Потім ми всі зберемся і в мене є куча новин, які не можуть чекати… Ярик знає, але не все.

Він знав, що зараз буде багато питань, тому просто розвернувся і пішов. Знову зробив собі чай і пішов на верх (його дім складається з двох поверхів і спальня наверху). 
– А куди це Вова? - запитала Лєна. Вона підійшла так тихо, що хлопці й не помітили.

– В його ще є трохи справ… але він через годинку спуститься, треба ще деякі папери заповнити - засміявся Ярик.

– Але… чи не можна це зробити ввечері, в нас святкування? - запитала Аделіна.

– Ммм… на жаль, ні. В нас купа справ як ви підете, тому не може. Давайте ідемо за стіл, скоро будуть конкурси…

Всі пішли за стіл, а Лєна в кімнату Вови:

– Можна?

– Що? Так, звичайно але… знизу веселіше, чому не підеш до всіх? 

Подивився їй прямо в очі і грайливо посміхнувся. В його очах читалася втома:

– Ярик сказав, що ти тут будеш з якимись документами возитися десь годину. Я думаю, що можу тобі допомогти… якщо ти не проти…

Вова подивився на стопку різних паперів, які потребували його уваги і сказав:

– В принципі… ти можеш мені допомогти, якщо хочеш,  звичайно. - махнув на стілець поряд. 
– Так, мені не тяжко. Що робити? - запитала дівчина.

– Ось печатка, а ось папери з червоною фарбою на початку сторінки. Припечатуй ось тут кожну третю сторінку. В кожній папці їх по дві, а папок… багато…

– Зрозуміла, а сині та зелені? 
– Ті зроблю я, бо там ще потрібно дещо по дописувати. Не проти, якщо буде музика на фоні грати?

– О, звичайно, не проти!

Роботи було більше як на годину часу, та вони впоралися досить швидко:

– Це остання? - запитав Вова.

– Ага… все! Я закінчила, ще щось? 

– Ні, це все. Дякую тобі, завтра куплю тобі морозиво, щоб подякувати. - знову посміхнувся хлопець.

– Взагалі не варто… але якщо купиш, то я не відмовлюсь. 
Тут для Лєни зателефонував телефон:

– Ти іди, я наздожену.

– Гаразд.

То телефонувала мама. Питала як вона, що робить і коли буде вдома. Крізь відчинені двері дівчина почула, що хлопці зараз включать відео, тому сказала:

– Не хвилюйся, мамо. Ми зараз подивимось відео, що дівчата робили, по балакаєм ще трохи… можливо фільм подивимось, якщо вистачить часу і нас відвезуть додому… що кажеш? Хто відвезе? Я не знаю… Ага, добре тоді давай, буду іти.

І, власне кажучи, пішла до всіх. Відео вийшло класне, потім трохи пограли в настільні ігри і билися подушками… потім Яна каже:

– Класний був день, дякую що влаштували таке для мене… мені дуже приємно, я рада, що в мене є такі хороші друзі. Завтра зустрінемось на навчанні?

– Так, - відказав Олексій, - Але не забудь, що після уроку англійської ти мала віддати мені свій чорновик.

– Ахахаха, не бійся не забуду… до речі, вже пізно, потрібно додому йти…

– Льоша і Назік вас відвезуть! - сказав Вова.

Сказано. Зроблено.

Поки хлопці відвозили дівчат додому: Вова, Ярик і Саша – прибрали дім.

– О, ви вже повернулися! Чай з бутербродами на столі, сідайте. Мені є що обговорити з вами… - почав Вова.

– Ага… отож, які новини? - запитали з порогу хлопці.

– Не буду тягнути кота за хвіст, в мене є вся інформація по нашому ділу. Почну з колодязя! Як ви гадаєте, куди він дівся?

Хлопці переглянулися:

– Чесно, уявлення не маєм. Просто скажи! 
– Перфомагнер. Памʼятаєте як ми збиралися в школу і нам сказали ні в якому разі не брати речі з інтерне-магазинів до школи, знаєте чому?

– Продовжуй…- тільки й сказали хлопці.

– Тому що при певних махінаціях, можна дістати цей препарат - Перфомагнер. Протягом тиждня колодязь натирали цим препаратом, а на сьомий день обсипали содою. Препарав вступив в дію і все перетворилося на попел… його розвіяли вітром і перша загадка на рахунок колодязя розгадана. Я вас всіх вітаю!

Оце вже цікаво… 

– Навіть так… - сказав Снейт, поставивши чашку на стіл, – А що на рахунок тієї книги і дівчини… здається її звали Мірабель?

– До речі, - раптом повернувся Ярик, - Вова, а чому ти сказав відвезти дівчат перш як ми це обговорили? Вони ж розгадують цю справу разом з нами…?

Раптом хлопець підвівся і підійшовши до вікна зачинив фіранки і сказав…