14

– Отож, в папці інтриг є ще дві папки. Інтриги, що були і інтриги, що плануються… Коротко кажучи, минуле і майбутнє… З чого почнемо? - запитав Вова.

– Давай минулі таємниці глянемо, щоб знати що очікувати від іншої папки секретів… - посміхнувся Ярик, йому явно подобався такий формат.

– Ого…

Вова тільки глянув і зблід настільки, наскільки це можливо. 
В тій папці просто був список фактів оформлений, наче список продуктів. Просто, елегантно, коротко і зрозуміло:

1. Сирнепліт Ригайло троюрідний брат батька Стьюартів, що підтверджується документом номер 5779. 
    

І знизу силка на документи. Таким чином були розписані всі факти, а їх було 22 шт.

Чому їм про це ніхто нічого не сказав…? А головне питання: Звідки Олег це знає?

На жаль, в хлопців не було часу перечитувати і дивуватися кожному факту, тому вони все швидко пролистали і, непомітно для Олега, все перефотографували. 
– Дякуємо... - сказав Ярик, - це було максимально дивно… 

– Я знав, що ви здивуєтесь. Хочете ще вас здивую? - раптом мовив Адріан, – Це тільки одна папка, а уявіть якою інформацією ми володіємо, як її використовуємо і головне звідки дістаємо її…

Від цієї фрази мороз пішов по шкірі:

– Ага, звичайно. Дякуємо, що сказав… А тепер будьте ласкаві піти звідси, більше моя допомога вам не потрібна. 
Сказав Володя і після того як хлопці пішли він обернувся до Ярика:

– А тепер я тебе слухаю.

– А що? Я ж сказав, що прийшов по воду… які пояснення тобі ще потрібні? 
– Ярик, ти скажи Олегу, він повірить. Я ні. Кажи правду!

– В тебе вже з тією поліцією справді нюх на брехню… гаразд я прийшов не по воду. Снейт має такий же нюх на брехню як і ти тому він послав мене стежити за тобою, бо єдине що нам Льоша сказав, це те що ти маєш організувати свято бо в Яни др. Ми ж розуміємо…

Поки Ярик говорив, Вова пішов в кухню дістав з холодильника піцу, розігрів її, зробив в кавоварці каву і каже:

– Сідай перекуси, нам ще роботи вище даху, до приходу М3 залишилось 10 хв, чув вони пунктуальні…

Тут здивуванню Ярика не було меж:

– Щооо? Це ті хлопці, з якими ми побилися в перший день перебування в цьому селі?

– Ага.

– Ти мені скажи: як ви до цього додумалися? Це взагалі чия ідея? 

Вова демнстративно закотив очі:

– Хіба я не казав тобі їсти? В нас мало часу!

– Казав, тільки не думай що я буду їсти раніше ніж отримаю відповіді.

– Але впертий… ну моя це ідея. Час пройшов, хлопці подорослішали, пішли на роботу і зараз про них ходять хороші відгуки. Я запропонував для Льоши їх він пошатав всі бази даних, так як він в тій сфері працює… от, і каже що добре замов в них там… шо він казав…

Тут стало цікаво, коли вони це все провернули.

– Слухай, Вов… а крім мене ще хтось знає про цей візит… сам знаєш кого…

– Ні! - відповів хлопець трохи різко, - І ніхто не має знати! Якщо ти проговоришся… 

– Та не розказуй, сам знаю. 
Тут в двері подзвонили:

– А тепер за роботу. Хлопці з дівчатами прийдуть години через 2-3, тому треба швидко все організувати. – сказав Володя і пішов відкривати двері.

– Здоров! 
– Здоров, не запізнилися? - питає Вася.

– Не переживай, все рівно до однієї хвилини. - відповів Володя глянувши на годинник.

– Гаразд, уточніть, що ви хочете бачити в кінці нашої роботи?

– Ось, Олексій скинув такі референси, щось таке має вийти…

Вова швидко пояснив хлопцям ввесь масштаб роботи і власне стали заносити коробки. 

Розпакували. Прикрасили кімнати, кухню, вітальню. Ярик розібрався з закусками, Вова з іграми для атмосферного вечора, також підготував квести. 
Тепер його дім схожий на якийсь сад, квіти всюди: місцями дофамінові кольори, місцями пастельні… ці хвилі були так професійно скомпоновані, що навіть хлопці оцінили:

– Ну що ж… ваша робота виконана на вищому рівні. Дуже дякуємо! - сказав Вова і хлопці пішли.

– Вова, а ми їм нічого не мали дати за роботу? - запитав Ярик. 
– Я з цим питанням розібрався ще коли замовляв в них цю послугу. Так… роботу ми зробили добре, але трохи не розрахували з часом…

Ярик натиснув на своєму браслеті намистинку з символом знака запитання. Браслет завібрував двіччі і згас:

– Льоша каже, що вони вже збираються додому їхати, будуть тут через хвилин 20-30.

– Тоді в нас є час посидіти і попити чаю, ти будеш?

– О, ні… Я звичайно дякую за пропозицію, але в мене вже скоро замість крові буде один чай. - засміявся Ярик.

Раптом в Вови задзвенів телефон:

– Опааа….. Ярик! Дивись хто дзвонить!

– Ого! Ну… піднімай трубку! Чого чекаєш?

То був Олег:

– Ало… Да… Що?… Ем, чому?….. Так, я слухаю…. Ага… То перешли мені ті файли….. Точно?… Шкода звичайно, але що я зроблю… Ага, добре тоді, жду…