10

– Спокійно-спокійно! Ти в безпеці! Що сталося? – Назар посадив дівчину на крісло, а Олег приніс води.

– Я йшла собі по вулиці, бачу люди що йдуть мені на зустріч дивно на мене дивляться. Я спочатку не зрозуміла чому, підійшла до кафешки одної і в відображенні вітрин побачила, що за мною ходять якісь люди в чорному. Я хотіла втекти від них, а вони за мною… Я сюди прибігла, а вони залишилися біля воріт…

Невідомо чому Олегу з компанією стало смішно, а Снейт геть зблід:

– Вова, ходи побалакаємо з ними! 
Тільки і сказав, встав і з Вовою попрямував до виходу, як їх зупинили:

– Ой, не можу. Та стійте ви! - гукнув їх Олег.

– Ти або з нами, або не вмішуйся! - відповів Назар поглядом показуючи хлопцю, щоб не попав під гарячу руку.

– Та досить, спокійно! Це все я! - ці слова подіяли, як сніг на голову.

– Що? Ти з глузду зʼїхав? Що це означає? 
Саме в цю хвилину прийшли решта дівчат: Зоя, Люся, Лєна, Аделіна і Яна, які власне вже встигли потоваришувати.

– Що тут відбувається? - пошепки запитала Яна в Льоши.

– Не повіриш, самому цікаво. Здається Олег випадково нажахав Діану і… як тобі сказати… здається зараз буде бійка, знову. Не хочеш сходити за льодом? Я знаю цей погляд Назіка…

– О, ні, друже! Мені вже і самій цікаво… Ви їх не плануєте якось… не знаю, щоб до бійки хоч не дійшло? Бо завтра Степан спитає з тебе, ти ж їх мириш…

– Знаєш, я думаю декому не завадить отримати на горіхи… - сказав Льоша натякаючи на Олега, дивлячись на Яну.

На що, власне, вона кивнула в знак згоди. 
– Ентоні, принеси валідол! Назар, я якраз збирався все пояснити, поклади книгу з полиці! Я все поясню!

Назар взяв книгу, поклав туди конверти і віддав Вові зі словами:

– Друже, потримай, будь ласка. А ти, Олег, давай вийдем, тут дівчата…

– Досить, я кажу! Моє терпіння теж не залізне! Я сказав я все поясню, та ти не даєш мені й слова сказати.

Зрештою Діана встала між ними і каже:

– Давайте ви охолонете, випʼємо чаю і все спокійно обговоримо… 

Тільки Бог знає яким чином, але вони послухали її і миттєво охололи, та було зрозуміло, це тільки початок…

– Бачиш, лід не знадобився, а ти казав… - знову шепнула Яна для Олексія, тільки тоді на їх звернули увагу:

– А ви чому стоїте? - звернулася до їх Аделіна.

Яна з Льошою перглянулися і хлопець сказав:

– В Яни була така ж ситуація, як в Діани. Тільки тим людям пощастило трохи менше. Я дуже розсердив Яну і вона образившись втекла від мене, потім побачила тих людей розізлилася ще більше і пішла дати їм перцю! Вони вражені. Потім я прийшов і виявилось, що це хтось приставив до неї особисту охорону з наказом оберігати як зіницю ока, не наближатися, але і не втрачати з поля зору.

– Да, а потім я помирилася з Льошою і ми вирішили використати цю ситуацію в свою користь… 

– Ага, вони мусили півдня її фоткати після того як вона їм трохи помняла фасад… - закінчив Льоша з задоволеною посмішкою.

Якщо сказати, що всі були в шоці – це нічого не сказати.

– ВИ ПОМНЯЛИ МОЮ ОХОРОНУ?! - Олег як почув ледь не впав.

– А то це ти їх приставив? Але нащо? Тож ми є… - сказав Олексій таким тоном, ніби мова йшла про сніданок.

– Так, давайте переходим до діла за яким сюди прийшли і йдіть. Ваша присутність піднімає мені кортизол… Отож, що вам вже вдалось дізнатися? - спитав Олег демонстративно сівши на диван і відкрив ноутбук.

Адріан і Ентоні нарешті відірвались від своїх телефонів і прифокусувавли свій погляд на хлопців. 
– Не можу з тобою не погодитися, - сказав Вова і розпечатав конверти з результатами і раптом щось згадавши повернувся до Снейта:

– Назар, здається ти щось хотів сказати, коли прийшов сюди?

– Так, справді, геть забув. Тепер ми легально можемо піти до директора і треба попросити секретні документи з секції В! От вам і новина… - просто відповів хлопець.

– Що? Що ти маєш на увазі? - вмішався Ярик.

– Перфомагнер! На місці злочину виявлено речовину Перформанер, вона не небезпечна та всеодно є забороненою в школах, музеях і лікарнях. Єдині документи які це все пояснюють знаходяться в директора нашої школи, та навряд чи він надасть нам цю інформацію… 

От ми і розглядали першу загадку.

– А вам і не доведеться до нього піти, в нас є вже всі відомості, але… не все так просто, отож якщо ви готові нас вислухати ми вам все розкажемо… - тепер до розмови доєднався і Ентоні.

– Щось мені підсказує… що ви не станете це робити за просто так… - сказав Саша і виявився правим.