8

– Олег!!!

Оце сюрприз…

- Всім привіт! Вибачте за запізнення, просто я подумав ніби сьгодні достатньо тепло і заїхав з друзями по морозиво. Лєна написала скільки нас сьогодні буде... і я, власне, купив. Пригощайтеся! Кому яке? - доброзичливо посміхнувся Олег. 

- О, я візьму білого ангела... - першою встала Діана.

Хлопці, які ввесь цей час стояли і не знали що сказати, отямилися і питають:

- Я перепрошую!!! - почав Вова... - Дорогі леді, ви нічого не хочете нам сказати?

Дівчата перглянулися і посміхнувшись гостям відійшли в сторону до Стьюартів:

- Чому ви так розпереживалися? - першою запитала Лєна.

- Це хто?

- Ну, Олега ви вже знаєте, він мій двоюрідний брат... - почала Аделіна. - Це Адріан, Ентоні, Зоя і Люся...

Стьюарти ніяк не могли збагнути, це такий жарт?

- Ви певно щось плутаєте... - засміявся Ярик. - Як ти кажеш? Ваші нові друзі?

Тепер дівчата переглянулися...

- Ми такого не казали, вони тут тільки для того, щоб допомогти вам знайти всю інформацію про вашого загадкового злодія...

- Ян, якщо ви не можете нам допомогти, ви так і скажіть. Справа дуже... незвичайна і ми не дуже горимо бажанням всім все про неї розголошувати... Скажи своїм друзям, що співпраці не буде! Якщо вони на неї розраховували.

- Насправді ми можем вам допомогти, але вони зроблять це швидше, коли ваша ласка... Та зрештою... це ж не в нас горить проект... - хоч як вже хлопцям не подобалась ця ідея, вони не могли не погодитись... 

- Діана сказала правду! - підтримала подругу Лєна.

Запалала коротка та змістовна пауза, зрештою наші друзі поступилися:

- Але нам треба час... ми не можем довіряти першим зустрічним людям... - сказав Вова, адже комусь треба було це сказати.

- Ой, як добре! Тоді давайте всі познайомимось і поїмо морозиво, яке приїхало дуже доречно - Аделіна не мала на увазі нічого поганого, та хлопці вирішили що від сьогодні не люблять цю фірму морозива...

Що не кажіть, та Ярик був єдиним хто не приховував свого невдоволення:

- Вибач, забула як тебе звати... - звернулася Зоя до нього, - Ти чому сидиш, як лимона з'їв? Такий сумний...

Ну, раз дівчата самі затіяли цю гру, то хай знають що грати в неї можна разом:

– Тут немає мого улюбленого морозива, та нічого після того як ми розвеземо всіх по домам я заїду і куплю собі… 

Дівчата не очікували такого повороту і були здивовані. Прекрасно, з рештою, це не Ярик почав.

– Молодець, брат, хвалю! - Вова шепнув йому і хлопці з задоволенням його підтримали…

Розмова вийшла злегка натягнутою як минулого разу, коли приїжджав Олег. Стьюарти зі Снейтом поводилися, як нічого і не було та це не рятувало атмосферу:

– Тоді перейдемо до суті діла… - запропонувала Лєна. – Олег, ви щось знаєте на рахунок тієї ситуації що я писала?

– Звичайно знаємо, ми вже вияснили майже все, що могли та не впевнені, що ваші друзі готові або хочуть нашої допомоги чи співпраці…

Володі несподіванно захотілося стерти з його лиця цю нахабну посмішку, та натомість лише сказав:

– О, друже, не переймайся! Ми не проти співпраці, тим паче ви вже тут і витрачали свій час і енергію на пошуки…

Це було не просто, Вова майже ніколи не приймає запропоновану допомогу… хіба якщо має на меті щось цікавіше…

– Справді, ти правий… не даремно ми витратили стільки часу… тоді завтра це обговори…..

Адріан дістав візитку і поклав на стіл:

– Це адреса Ентоні, завтра на 10 годину ми всі збираємося в нього. Якщо ви прийдете - це буде ваша відповідь, якщо ні…

F5 переглянулися і відразу зрозуміли, що робитимуть завтра…