6

– Тільки не кажи що ти погодився! - питає Вова коли вони вже їхали додому.

– Я погодився, а що мені було робити? - сказав Назар, щиро не розуміючи, чому злиться Вова.

– Добрий день, відмовитися звісно, хоча б тимчасово! В тебе навіть немає ніяких підозр де та книга, а ти вже пообіцяв її відправити те, що ти ще не знайшов… та і яким способом! 

– Ой, дорогенький, не переживай ти так! Знайдем ми ту книжку. По крайній мірі та диво-шхуна припливе через 2 місяці, а справа в нас іде досить непогано. І в мене є підозри! - остання фраза виявилася дуже влучною і до розмови миттю підʼєдналися інші хлопці. 
– Справді? То чого ж ти досі мовчав? Хто підозрюваний? - але ці питання залишилися поки без відповіді.

Все тому що в хлопців крім розслідування є ще інші справи. Сьогодні мати Аделіни попросила хлопців порубати їм дров, якраз дві машини приїхали. 
Подруги Адель також прийшли. Хлопці рубали, а дівчата складали в хліви. Дочекалися поки старші пішли на кухню, а тоді:

– Скільки можна мовчати? Ви скажете, що дізналися вчора ввечері? - сказала Яна. 
– Я не думаю, що зараз буде зручно все розказувати. По-перше, нас можуть почути, а це конфіденційна інформація. По-друге, та незручно балакати… - Олексію явно подобалось злити Яну, та все ж це така солодка парочка, що майже ніхто не сумнівався - їхнє весілля буде наступним. 

Проте я нічого не обіцяю…

– Ну Льоша… 

– Хахаха, гаразд красуня, розкажем зараз, та не все… я люблю тримати інтригу. Отож, в підвалі я знайшов одну дуже банальну підказку - відбиток чийогось взуття, по цьому багато що можна сказати. Ще є один трохи розмитий відбиток пальців, але зараз ми не можемо зʼясувати, кому це все належить, адже ми зайняті іншою роботою… 

Тут в розмову вступив Снейт:

– А ти можеш припустити це дівчина чи хлопець?

– Звісно, це жіноче взуття, а що? - поцікавився Олексій, бо несподіване питання друга зацікавило.

– О ні, я думав на одну людину, але ти зруйнував всі мої судження… Ти хоч впевнений?

– Та ні, звичайно, ти сказав припустити. Хахаха, але я справді схиляюся що це жінка не більше 20 років… ну максимум 22, більш не дам! - сказав Льоша і пішов воду пити. 

– А кого ти підозрював? - в розмову вступила Діана.

– Леоніда Ригайла… - сказав Назар і включив запис вчорашньої розмови.

– О це поворот! 

– І я про те саме. Тому я і перепитав… Сирнепліт же ж сів на довічне? - перепитав Назар.

– Ти що! В його 16 серійних вбивств, звичайно на довічне. От тільки я вперше чую, що в нього виявляється є старший брат... - задумано сказав Володя, потім раз кожен думав про своє включив музику.

Робота з музикою завжди іде швидше, та і веселіше. Закінчили за 4 години і пішли в новий ресторанчик Мейлі, що були минулого разу:

– Дівчата сидіть тут, ми поки підем зробимо замовлення з Льошою. А ти, Назар, скинь той запис розмови нам на браслет. - швиденько розпорядився Вова і пішов робити замовлення.

– Так, я пробила по базам Леоніда Ригайла! Трьох його служниць звати: Мірабель, Орхідео і Лікояда. Старший син чистий, я його теж пробила… Молодший цього зробити не міг, бо вже рік сидить в вʼязниці…

– О, Яна, ще пробий відбиток пальця і взуття! - попросив Олексій.

– Вже шукаю… отже… збігів поки не знайдено, дуже розмитий відбиток. Але в мене є одна ідея, я вийду перетелефонувати одній людині, вони краще орієнтуються…

– ВОНИ? Це кому це вона пішла дзвонити? - хлопці були здивовані.

– Це сюрприз на завтра… - відповіли дівчата і усміхалися переглядаючись.

– Надіємся це безпечно…