4

– Привіт, я не дуже запізнився? - Назар зʼявився як завжди зі своєю фірмовою нахабною усмішкою. 
Видно, хто проснувся з хорошим настроєм.

– І вам доброго ранку, пане Снейт! Ми вже думали, що ти не прийдеш, ходім швидше! - щойно Стьюарти дочекалися Назара відразу поїхали до міс Буксі.

Приїхали вони до будинку і зрозуміли, такий будинок прекрасна мішень для злодіїв. 
Двоповерховий будинок був прикрашений рожевими, білими і червоними квітами, які після нічного дощу створювали райдугу в різних кінцях саду. Але посередині двору, трохи зліва, було на диво пусте місце… Аж занадто порожньо. 

Виявилося саме там стояв колодязь. Міс Буксі і міс Берті зустріли наших друзів дуже привітно:

– Доброго ранку, я Міс Буксі, а це моя сестра міс Берті… – сказала досить приємна жіночка.

– Доброго ранку, це поліція. Мене звати Вова, а це мої друзі, які сьогодні допомагатимуть нам в розслідуванні, Олексій і Назар…

(Ярик і Саша були в пожежній частині і не могли бути присутніми, проте завдяки браслетам вони звідти могли все прекрасно чути)

– Ось, пане! Тут був колодязь, на жаль я більш нічого не можу сказати, тут дуже багато людей… 

Все тому, що позходилися сусіди, всім цікаво. Все-таки легендарний це будинок і скарби відповідні. Тільки-но поліція розібралася, Буксі продовжила:

– Отож я й кажу, тут стояв колодязь, - почала міс Буксі, - але це незвичайний колодязь! Він штучний.

– Це як?

– А так, води тут нема і не було! Як я казала раніше міс Берті моя сестра, а цей колодязь наш єдиний спосіб спілкуватися з матірʼю, яка живе на Лебединих островах… 

– Ой, ну це далеко… - Льоша в нас сьогодні з хорошим настроєм і сама очевидність.

– Саме так, а цей скарб… як би вам сказати… ну… ви нікому не скажете?

– Звісно, міс. Ви можете нам сказати, інакше ми не зможемо вам допомогти! - сказав Вова.

– Цей скарб мав подвійну цінність… По-перше, це книга, яка відкриває прохід в колодязь з хати і ми можемо зимою спілкуватися не виходячи з хати. Ну, морози в нас і так зрозуміло…

– А по-друге?

– А по-друге, це не просто книга-прохід до колодязя, а книга в якій кожна сторінка це карта… карта, яка показує де зберігаються ті чи інші скарби про які ходять легенди…

– Дозвольте питання, міс… чому ви спілкуєтеся з мамою через колодязь? Є ж інші варіанти! - Назар вже давно чекав можливості, щоб вставити це питання в розмову, перебивати не гарно.

– Все дуже просто…

Не встигла міс договорити як приходить міс Берті і каже:

– Сестро, що коїться? В тебе ж кухня горить!

– От лихо, я поставила чайник і пішла поліції показувати колодязь, зовсім забула!

От позначка вогню, на браслеті, і стала в нагоді. Хлопці приїхали досить швидко. Через вітер в дворі запах диму не доходив до наших друзів, які були в саду, тому пожежу помітили не відразу. 

Після пожежі дехто вже спізнювався до школи, тому розпрощавшись з міс Берті і Буксі хлопці пообіцяли зайти ввечері. 

Колбасович, який щойно вийшов з пекарні, радо зголосився їх підвезти. 
– Хлопці я все розумію, але давайте це буде ваше останнє запізнення? - Степан явно хотів бути серйозним, але і в нього сьогодні був хороший настрій.

– Нам шкода… Тим більше ти знаєш, ми ж не бʼєм байдики…

– Так, Назар! Не користуйся моїм добрим серцем! Отож, записуйте тему уроку: 5050 рік. Україна в 5050 році і її диво-сусіди. Чому я сказав ''диво-сусіди'' зараз поясню…