Глава 8 Ланцюг зради

Мирослава сіла за стіл у тиші офісу. Камінці з шкатулки ще ледь світлилися, як живі, і вона відчувала, що кожен з них наче намагається щось сказати. Поліна переглянула останні записи, а Назар перевіряв енергетичні сліди в камені, що залишився після нападу.
— Це не просто слід, — сказав Назар, нахиляючись над екранами. — Хтось використав магію каменів цілеспрямовано. І, судячи з усього, ця людина знає про нас більше, ніж ми думаємо.
Мирослава кивнула:
— Потрібно розплутати ланцюг зради серед охоронців. Хто міг передати інформацію тому, хто влаштував пастку?
Поліна відкрила таблицю даних:
— Я зіставила графіки черг охоронців із магічними слідами каменів. Вийшло три ідеальні точки збігу. Клавдія, Тристан і Єгор — ті, хто міг передати доступ до сховища.

— Ми вже спілкувалися з ними після інциденту, — зауважила Мирослава. — Кожен поводився дивно, але… треба перевірити, хто несе реальну загрозу.
Назар натиснув кілька клавіш, і на моніторі з’явився відтворений слід магічної енергії.
— Ось дивіться, — показав він. — Цей імпульс виходить із кімнати, де минулої ночі перебував Єгор. Схоже, він отримав доступ до каменів і запустив сигнал, який призвів до відключення систем.
Поліна обережно нахилилася:
— Це не просто порушення безпеки… це спроба створити хаос у агентстві й перевірити нашу реакцію.
Мирослава вдихнула глибоко:
— Тоді наступний крок — з’ясувати мотив. Хто стоїть за Єгором? Хто використав його, щоб перевірити нашу слабкість?
Вона покликала команду на нараду. Всі сиділи напружено.
— Ми знаємо, хто торкався каменів і створив магічний імпульс, — почала Мирослава. — Це Єгор. Але це лише частина картини. Потрібно знайти того, хто керує ним.
Ілля нахилився до неї:
— Пам’ятаєте, що Броніслав залишив на стіні перед тим, як його забрали? «ОБЕРЕЖНО». Він попереджав про загрозу, що йде зсередини.
Поліна додала:
— І запах, який залишився після нападу — це не просто аромат. Хтось свідомо залишив слід, щоб залякати нас. Хтось, хто добре знає камені і їхню магію.
Мирослава відчула, як серце стиснулося. Перед ними стояла не лише проблема викрадення діадеми — це була гра розумів, де кожен крок міг коштувати життя.
— Наступне, що ми робимо, — промовила вона тихо, але впевнено, — це змушуємо зрадника вийти на чисту воду. Єгор — лише ланка. Хтось сильніший, розумніший, і його мета — не просто камені. Він хоче контролювати магію, щоб змінити баланс між світлом і темрявою.

В кімнаті настала тиша. Кожен відчував, що вони стоять на порозі нової небезпеки.
— Ми готуємо пастку, — додала Мирослава, — і цього разу ніхто не піде непоміченим.
З вікна кімнати проглядала ніч. Вона здавалась тихою, але під темними хмарами вже вирувала буря, і ніхто з агентства не міг передбачити її масштабу.