Глава 6 Пастка та сліди зради

Наступного ранку офіс агентства «Зоря» знову наповнився тихим гулом комп’ютерів і шелестом документів. Мирослава сіла за стіл і уважно роздивлялася шкатулку з каменями, яку Каміла передала попереднього дня. Кожен камінь здавався живим — ледь помітне світіння пробігало по його гранях, немов відчуваючи її погляд.

— Поліно, — сказала вона, піднімаючи очі, — ти вже розшифрувала нотатки з документів родини Каміли?

Поліна кивнула і відкрила на ноутбуку декілька файлів:

— Так. Частина каменів діадеми не просто прикраса — вони містять зашифровані символи і невеликі закляття. З того, що я зрозуміла, кожен камінь може «вказати» на того, хто мав до нього доступ.

— Це означає, що магія залишила слід? — поцікавився Назар, нахилившись над екранами.

— Саме так, — підтвердила Поліна. — І цей слід можна простежити, якщо знати, на що звертати увагу.
 

Мирослава заплющила очі, роблячи глибокий вдих. Вона відчула, як напруга піднімається в грудях.

— Добре. Ми організуємо зустріч із охоронцями. Час отримати правду, — промовила вона рішуче.

Через годину Клавдія, Тристан і Єгор сиділи за столом у кімнаті переговорів. Мирослава уважно дивилася на кожного.

— Ми знаємо, що частина охорони мала доступ до сховища під час зникнення діадеми, — почала вона спокійним, але твердим голосом. — Нам важливо почути чесні відповіді.

Клавдія схрестила руки і нахмурила брови:

— Діадема не мала зникнути. Я робила все правильно.

— А Тристан? — запитала Мирослава. — Що ви робили тієї ночі?

Чоловік похитав головою:

— Не пам’ятаю точно. Було багато змін в охороні… Я… я нічого не знаю.

Назар підняв руку і поклав на стіл невелику частинку каменя, сховану в магічному контейнері:

— Цей камінь з діадеми залишив слабкий магічний відбиток. Він показує, хто торкався артефакту. І слід веде до того, хто мав доступ до сховища саме того вечора.

Очі всіх охоронців розширилися. Тиша висіла над кімнатою, мов густий туман.

— Ми хочемо допомогти, — промовила Клавдія, але її голос тремтів. — Та… там є люди, які не дозволять нам говорити.

— Саме тому ми повинні дізнатися правду зараз, — твердо сказала Мирослава. — Наступний крок — ми залишимо магічну приманку. Хтось на неї клюне, і ми зрозуміємо, хто дійсно намагається заволодіти діадемою.

Ілля стиснув кулаки:

— Тоді готуймо пастку. Я поставлю камеру і систему спостереження. Ніхто не пройде повз непоміченим.

— І пам’ятайте, — додала Мирослава, — це не просто гра за артефакт. Це гра за безпеку планети. Кожен крок важливий.

В той час, за вікнами офісу, постать у темному плащі непомітно спостерігала за агентством. Схоже, хтось уже почав діяти.

Мирослава зібрала команду, і кожен з них відчував, що на горизонті вже насувається справжня небезпека. Цього разу відступати було нікуди.