Забуті лінії

Ніч майже не принесла Гардінгу відпочинку. Він кілька разів прокидався, знову запалював лампу й повертався до порожньої сторінки записника, на якій власноруч зробив записи лише кілька годин тому, після чого з тим самим подивом переконувався, що цупкий жовтуватий папір залишався абсолютно чистим, не зберігши ані найменшого сліду олівця. Така обставина не вкладалася в жодну відому йому закономірність, однак ще більше детектива тривожила не сама неможливість того, що сталося, а його власна реакція на неї, адже замість шукати очевидне пояснення він дедалі частіше ловив себе на думці, що непомітно починає сприймати все це як щось допустиме, ніби людський розум здатен звикнути навіть до подій, які суперечать його власним переконанням.

Саме це відчуття здалося Гардінгу значно небезпечнішим за будь-які зниклі записи, адже якщо людина перестає дивуватися неможливому, вона поступово втрачає здатність відрізняти дійсність від її викривленого відображення, а слідчий, який дозволив цьому статися, неминуче перетворюється з дослідника на учасника власної помилки, тому, щойно перші промені світанку торкнулися вікон готелю, він остаточно вирішив відмовитися від будь-яких припущень, які неможливо перевірити, і повернутися до єдиного методу, що ніколи не підводив його за довгі роки служби, адже кожна дивина має бути підтверджена незалежними фактами, а якщо таких фактів не існує, вона залишається лише спостереженням, яким би переконливим не здавалося перше враження.

Після сніданку Гардінг вирушив до телеграфної станції, що розташовувалася біля залізничної гілки, яка сполучала Блек-Крік із Клівлендом, а далі — з великими містами Середнього Заходу. Невелика цегляна будівля виглядала цілком буденно, і саме ця буденність несподівано заспокоїла детектива. Розмірене вистукування телеграфного апарата, запах нагрітого дерева, стоси службових бланків і звична метушня залізничних службовців належали світові, де кожна дія мала зрозумілу причину, кожне повідомлення проходило цілком визначеним дротом, а відстані вимірювалися милями, а не людськими спогадами. Гардінг відчув майже фізичне полегшення, ніби бодай на кілька хвилин знову опинився всередині звичної реальності, ще не торкнутої тривожними закономірностями останніх днів.

Він склав довгу телеграму на ім’я керівника архівного відділу агентства Пінкертона, докладно перелічивши всі документи, які необхідно було відшукати. Його цікавили перші топографічні карти округу, земельні реєстри, журнали федеральних землемірів, звіти інженерних експедицій, відомості про будівництво північних доріг і будь-які матеріали, складені ще до заснування Блек-Кріка, а на завершення Гардінг окремо попросив перевірити, чи не змінювалися офіційні назви населених пунктів, лісових ділянок і старих трактів протягом останніх п’ятдесяти років, оскільки саме ця деталь тепер здавалася йому важливішою за більшість інших.

Надіславши телеграму, він ще деякий час розмовляв із літнім телеграфістом, цікавлячись, наскільки регулярно надходить кореспонденція з Чикаго і скільки часу зазвичай займає відповідь агентства. Старий упевнено повідомив, що за сприятливої погоди телеграма досягне адресата вже сьогодні, а письмові матеріали можуть прибути найближчим поштовим потягом за два або три дні. Почувши це, Гардінг уперше за довгий час відчув обережний оптимізм, адже якщо архіви Пінкертона зберегли первісні документи, вони дадуть змогу порівняти сучасну картину з тим, що існувало до появи перших незрозумілих зникнень, а отже, розслідування знову отримає надійну опору у перевірених джерелах.

Покидаючи телеграфну станцію, детектив мимоволі зупинився на залізничній платформі, спостерігаючи, як уздовж колій повільно повзе густий ранковий туман. Сталеві рейки тягнулися на південь двома ідеально прямими лініями, поступово розчиняючись у білястій імлі, і Гардінг несподівано спіймав себе на думці, що саме такі лінії людина звикла вважати символом порядку, бо вони з’єднують міста, скорочують відстані й не дозволяють пам’яті спотворити власний напрямок, однак десь далеко на півночі існували зовсім інші лінії, які не прокладали інженери, не позначали сучасні карти й переставали вимовляти вголос задовго до того, як зникали останні свідки їхнього існування, і саме вони тепер невидимо пов’язували між собою кожну зачіпку, знайдену під час розслідування, ведучи туди, куди поки що не наважувався вирушити ніхто з мешканців Блек-Кріка.

Коли Гардінг неспішно повертався до села, він уже не думав про надприродне, адже його цікавило лише одне питання, яке поступово набувало форми суворої логічної задачі: якщо пам’ять справді здатна втрачати назви місць, то мусить існувати причина, що запускає цей процес, а будь-яка причина неминуче залишає сліди, доступні уважному дослідникові, і доки такі сліди можна виявити, виміряти та зіставити між собою, розслідування залишається детективним незалежно від того, наскільки неймовірними видаються його проміжні висновки, саме ця думка остаточно повернула Гардінгу звичний спокій людини, яка звикла довіряти не власним відчуттям, а виключно фактам, хоч би яким тривожним виявився кожен наступний із них.

ІІ

Добравшись до північної просіки, Гардінг насамперед попросив Вілкінса простежити, щоб ніхто з лісорубів не наближався до місця зникнення Семюела Ґріна до завершення огляду. Молодий помічник без зайвих запитань відвів робітників на протилежний край вирубки, після чого детектив відкрив важкий шкіряний футляр, який привіз із собою ще з Чикаго й досі жодного разу не діставав. Усередині лежали інструменти, добре знайомі кожному агентові Пінкертона, якому бодай раз доводилося розслідувати земельні суперечки, залізничні афери чи вбивства на віддалених фермах, де точність вимірювань нерідко важила значно більше, ніж свідчення очевидців. Компас, складаний нівелір, вимірювальний ланцюг завдовжки сто футів, кілька дерев’яних кілків, моток тонкого шпагату, висок, латунний транспортир і невеликий польовий журнал виглядали настільки буденно, що сама їхня простота несподівано заспокоїла Гардінга, адже світ, у якому існували кути, відстані та напрямки, підкорявся суворим законам, а отже, будь-яке відхилення мало піддаватися вимірюванню.