Неопізнана субмарина

Неопізнана субмарина

Ввечері Нестор зайшов прийняти душ у санвузол. Він поніжився кілька хвилин поспіль під сильними гарячими струменями, зганяючи з себе втому після напруженого дня.

В кабінці Кириленко з подивом побачив лише одну велику пластикову пляшку з дозатором, на якій було написано "Гель-Шампунь". Виявилося, що це був універсальний засіб для миття одразу волосся та тіла.

Вийшовши з душової кабіни, Нестор зупинився всередині великого П-подібного фена-сушки. Автоматично ввімкнулися вентилятори, обдуваючи його пружними гарячими потоками повітря з голови до ніг.

Повертаючись до себе в каюту, журналіст вирішив із цікавості зазирнути на центральний пост. Його завжди тягнуло до складної апаратури, що загадково переморгувалася різнокольоровими вогниками, світилася екранами та цифровими індикаторами. Нестору навіть іноді здавалося, що хитромудрі системи існували незалежно від людей та жили своїм власним незбагненним життям, яке вдихнули в них творці-інженери.

Кириленко пригнувся, звично переступив через комінгс перебіркового люка й увійшов до відсіку керування.

Всередині не було нікого крім гідроакустика, який сидячи в навушниках усе ще ніс свою самотню вахту, до кінця якої залишалася менше ніж година.

– Ну що, друже, мовчать глибини?... – почав було Нестор жартівливо, але тут же змовк, бо Гнат попереджувально підняв руку.

Гідроакустик зосереджено натискав кнопки та час від часу крутив верньєри. По його напруженому обличчю та насупленим бровам було видно, що він до чогось дуже уважно прислухався. На екрані перед ним рухалася всього лише одна тонка переривчаста лінія звукової спектрограми.

Невдовзі Гнат стягнув один навушник і напівголосно вимовив:

– Акустичний контакт. Я засік іншу субмарину.

– Субмарину?! – здивовано перепитав журналіст.

– Так... За пеленгом 287 градусів чую шум гвинтів підводного човна, – він вказав на рухому спектрограму на екрані. – Звук його двигунів дуже слабкий. До того ж переривчастий та супроводжується безліччю перешкод. Я зараз якраз намагаюся розібратися що тут до чого.

Гідроакустик клацнув тумблером, вмикаючи динамік. Центральний пост наповнив шум, через який виразно пробивався розмірений гул іншої субмарини.

– Я с початку було подумав, що це хвилями пошкодило і зірвало з місця гідроакустичний бакен. Внаслідок чого він почав дрейфувати, передаючи хибні сигнали, – розповів Гнат. – Але потім зрозумів, що це інша субмарина, оточена незвичними перешкодами, які дивним чином спотворюють акустичні сигнали.

Гідроакустик увімкнув активний гідролокатор, що надсилав потужні звукові імпульси, виявляючи інші судна та природні підводні перешкоди. Ззовні "Гідросфери" долинула низка гучних звуків "пінг", "пінг", "пінг".

На круглому екрані перед Гнатом почали розростатися кола, відображаючи, як навколо наукового човна на 360° поширюються звукові імпульси. У лівому верхньому секторі дисплея виникла напівпрозора тремтяча крапка відлуння сигналу.

В цей момент на пост управління влетіли капітан, старпом та інженер. Буквально за кілька секунд до них приєднався професор Токар. Всі вони здивовано втупилися на завмерлих біля приладів Гната та Нестора.

– З якої причини було залучено активний гідролокатор?! – суворо запитав Леонід Іванович.

– Я виявив неідентифікований підводний човен у безпосередній близькості від "Гідросфери". Для того, щоб уникнути зіткнення, я вирішив попередити їх й надіслав звукові імпульси.

– Ти все правильно зробив, – схвалив капітан, розглядаючи екран гідролокатора. – Доповідай обстановку.

– За пеленгом 287 градусів на відстані 240 метрів виявлено об'єкт, що має дивні властивості. Він лише частково відбиває звуковий сигнал, – гідроакустик вказав на напівпрозору точку на дисплеї. – Ось, погляньте самі.

– Неопізнана субмарина... Йде малим ходом... Мабуть, військова... – вголос розмірковував Данило. – Тільки цього нам ще не вистачало.

– Судновий час? – запитав Леонід Іванович, не відриваючи погляду від крапки на екрані.

Нестор не одразу зрозумів, що капітан звертався саме до нього. Оскільки це власне він ненароком затулив собою вмонтований в сусідній пульт годинник.

– Двадцять одна година і шістнадцять хвилин, – квапливо відповів Кириленко.

– Гідроакустик! Я хочу спробувати з ними зв'язатися, – напружено вимовив капітан.

– Слухаюсь! – Гнат клацнув тумблером, вмикаючи апаратуру звукопідводного зв'язку. На панелі керування загорівся зелений вогник.

Леонід Іванович узяв мікрофон і промовив:

– Науково-дослідна субмарина "Гідросфера" викликає невідоме підводне судно за 240 метрів від неї.

Він кілька хвилин прислуховувався до шурхотіння перешкод, але відповіді так і не отримав.

Гідроакустик натиснув на кнопку. Активний сонар видав нову порцію звукових імпульсів: "пінг", "пінг", "пінг". Позначка іншого човна на гідролокаторі зблякла й невдовзі зовсім зникла. "Гідросфера" знову залишилася на самоті в темних морських глибинах.