Екскурсія по човну

Екскурсія по човну

Після обіду Данило підійшов до журналіста і з хитрою посмішкою поцікавився:

– Скажи, Несторе, а картинки у твоєму журналі є?

– Так, звісно є: фотографії, технічні малюнки та тривимірні візуалізації... – відповів Кириленко. – А що таке?

– Тоді пішли, – старпом поплескав його по плечу. – Будеш фотографувати.

Виявилося, що Данило вирішив провести Нестору невеличку екскурсію. Як і будь-який моряк, він пишався своїм судном, тож йому дуже кортіло вразити сухопутного гостя, продемонструвавши йому відсіки та обладнання субмарини.

Вони почали свій обхід з корми. В самому кінці останнього відсіку, що закінчувався конусоподібним звуженням, знаходилися два великі електродвигуни. Вони передавали крутний момент за допомогою валів на гребні гвинти.

Поруч з двигунами розташовувалася стернова машина, що рухала хвостові горизонтальні та вертикальні стерна. Одразу ж за нею височіли прямокутні секції батарей паливних елементів і оповита трубами циліндрична електролізна установка, біля якої працював інженер Максим. Йому допомагали двоє матросів. Вони щойно демонтували редуктор тиску з трубопроводу і тепер його розбирали, розклавши прямо на палубі інструменти та запасні частини.

– Як справи? – стурбовано запитав старпом.

– Та все ніяк не можемо виявити місце, де саме виникло засмічення, хай йому грець! Автоматика припинила процес електролізу, щойно впав тиск забортної води, яка подається в установку. Ми з хлопцями одразу ж почали перевіряти всі системи поспіль. На початку я грішив на фільтр грубого очищення, але він виявився чистим. Тому наступним ми перебрали відцентровий насос. З ним теж з'ясувалося, що все в повному порядку. Тож зараз ми перевіряємо редуктор. Думаю десь за пів години ми повинні будемо з ним впоратися.

– Зрозумів, – задумливо промовив Данило. – Ти залучив резервний контур?

– Ображаєш, Палич! – втомлено посміхнувся Максим, витираючи ганчіркою забруднені машинним мастилом руки. – Звісно ж залучив. Тож електроліз шурує зараз собі й далі повним ходом.

Не затримуючись і більше не відволікаючи підводників, старпом та журналіст по черзі переступили через комінгс перебіркового люка й продовжили свій шлях у побутовому відсіку. Попереду на них чекала ціла низка пофарбованих в матовий білий колір приміщень.

Вони проминули гальюни та душові й опинилися в коридорі, де по обидва боки потягнулися каюти екіпажу. Частина моряків у цей час відпочивала, тому більшість розсувних дверей були зачинені.

Невеликі житлові приміщення виявилися геть однотипні: у кожній з кают розташовувалися шафа для одягу і двоярусне ліжко з акуратно застеленими койками з білими подушками й синіми ковдрами. Під нижнім ліжком знаходилися дві місткі висувні шухляди. На стелі розміщувався прямокутний світильник денного світла, а в узголів'ях ліжок були встановлені поворотні лампи для читання.

Нестор зробив кілька фотографій, наголошуючи на зручності відпочинку підводників.

Далі на них чекало невелике медичне приміщення. Посередині нього стояло крісло-трансформер, яке могло за необхідності перетворюватися на операційний стіл. Над ним нависала велика безтіньова лампа. Біля однієї перебірки розміщувалися шафи з медичними інструментами, ліками та перев'язувальними матеріалами. Біля іншої – пристрій для інгаляційного наркозу, невеликий рентгенівський апарат, мікроскоп, електрокардіограф, кисневий концентратор та установка для ультразвукових досліджень.

Судновий лікар Петро мав кваліфікацію широкого профілю і міг надавати екіпажу будь-яку медичну допомогу: від взяття аналізів та діагностики, до лікування травм, опіків й навіть проведення хірургічних втручань.

Під час візиту старпома і журналіста лікар якраз лікував карієс одному з матросів. Він захоплено свердлив кутній зуб за допомогою пневматичної бормашини, у якій пронизливо посвистувало стиснене повітря й час від часу включався компресор.

Данило тихенько зачинив двері медкабінету, багатозначно поглянув на Кириленка та прошепотів:

– Док зараз проводить сеанс зубних тортур. Краще нам на таке жахіття навіть не дивитися. Йдемо далі.

Вони пройшли повз провізійні комори й опинилися на камбузі, який складався з двох окремих ізольованих приміщень, обладнаних автономною вентиляцією: заготівельно-варильного та посудомийного. Кок Степан саме куховарив у першому приміщенні, створюючи свій черговий кулінарний шедевр. Витяжна парасолька над його електричною плитою гула на повну потужність, втягуючи випари від великих каструль, які надійно оберігалися від перекидання штормовою огорожею.

Поруч із коком біля перебірки стояла шафа для запікання, обробний стіл із нержавіючої сталі з мийкою і великий холодильник із пристосуванням для приготування морозива та харчового льоду.

– А ну шефе хутко доповідайте! – напустив на себе суворий вигляд Данило. – Чим у вас сьогодні ввечері можна буде підхарчитися?

– Ні чим! – відповів Степан, жартома прикриваючи каструлі на плиті пластиковою обробною дошкою.

– Кажіть! Не тягніть!

– На вечерю буде холодець із хроном, салат "Весняний", ліниві вареники зі сметаною та фруктовий компот. Все це завдяки Богу, Академії наук та судну постачання за доставлені нам свіжі харчові продукти.