Рандеву посеред моря

Рандеву посеред моря

Напружені й виснажливі два тижні в Морехідному училищі промайнули дуже швидко. Нестор прослухав прискорений курс навчання, здав усі теоретичні та практичні заліки водолазній кваліфікаційній комісії та вже на п'ятнадцятий день отримав від Андрія Остаповича невеликий білий аркуш паперу з підписом і печаткою начальника училища, в якому зазначалося, що курсант Нестор Кириленко має довгоочікуваний допуск на науковий підводний човен протягом одного року.

Звісно ж, журналіст не розраховував на якийсь там святковий захід з нагоди закінчення його короткого навчання, але десь у глибині душі він усе ж таки мріяв про гарний диплом із якорями, чайками та хвилями, який би він із гордістю повісив удома в рамці на стіні та за всякої нагоди демонстрував друзям, попутно згадавши при цьому, що колишніх підводників не буває...

Дещо пізніше того ж дня Мирон відвів Нестора на речовий склад, де з нього зняли розміри й видали сірий комбінезон, чорну куртку з капюшоном, штани та черевики на товстій підошві.

– Тепер, братику, це твоя повсякденна форма. На "Гідросфері" весь екіпаж носить точнісінько такий же самий одяг та взуття, – пояснив Мирон. – До речі, у мене там земляк служить юнгою. Звати його Вовчик. Він всього лише на рік старший за мене, але вже спромігся потрапити на цю знамениту субмарину. Як побачиш його, передавай, будь ласка, привіт.

– Так, звісно, – відповів Кириленко, з цікавістю розглядаючи свій новий гардероб. – Ти сам, напевне, теж мрієш служити після навчання на "Гідросфері"?

– Авжеж! – посміхнувся рудоволосий курсант. – Якщо, звісно, мене туди візьмуть.

Наступного ранку той же самий серйозний молодий офіцер відвіз Нестора в аеропорт прямо до ангарів, біля яких вишикувались вертольоти. Він указав йому на військовий гелікоптер-амфібію, що стояв дещо окремо від своїх цивільних співбратів, на прощання взяв під козирок і коротко побажав:

– Щасливого плавання!

– Дуже вам дякую! – відповів журналіст й піднявся невеличким трапом на борт світло-сірого вертольота, озброєного поворотною автоматичною гарматою й керованими ракетами.

В десантному відділенні Кириленко зустріли двоє одягнених у блакитну льотну форму льотчиків. Командир повітряного судна вказав йому на м'які крісла зі штучної шкіри й запропонував зайняти будь-яке вподобане місце, а другий пілот видав повнорозмірні навушники з мікрофоном.

Нестор влаштувався біля ілюмінатора і пристебнув паски безпеки, з цікавістю розглядаючи крізь товсте броньоване скло авіатехніків, які метушилися біля сусідніх гелікоптерів.

Він витягнув із кишені пакет із полуничними жувальними цукерками, куплений ним напередодні в невеликому торговому кіоску біля училища, дістав одну з блідо-червоних кульок і з насолодою розкусив її оболонку, відчуваючи, як рот наповнюється приємним кисло-солодким смаком.

Невдовзі над його головою загуділи турбіни й почав поступово розкручуватися великий несучий гвинт, з кожною секундою набираючи оберти. З'явилася дрібна вібрація корпусу, що відчувалася всім тілом навіть через м'яке крісло. Лопаті гвинта злилися в суцільне мерехтливе коло.

Кириленко надів навушники. Йому одразу ж стало набагато комфортніше, адже майже повністю зник пронизливий гул турбін. Журналіст під'єднав роз'єм гарнітури до системи внутрішнього зв'язку й почув переговори пілотів:

– Обидва двигуни прогріті.

– Основна і резервна гідросистеми в нормі.

– Оберти несучого гвинта досягли дев'яноста відсотків.

– Злітаємо!

Великий гелікоптер легко відірвалася від бетону, трохи здійняв ніс до гори й почав швидко набирати висоту. Будівлі аеропорту, пасажирські літаки, гелікоптери та крихітні фігурки авіатехніків залишилися десь там далеко внизу.

Протяжно загуділи гідроприводи, прибираючи шасі в обтічне днище. 

Вертоліт-амфібія був розрахований на те, щоб більшу частину часу літати над морськими просторами. Тому його нижні обводи були схожі на човен, даючи змогу за необхідності здійснювати посадку прямо на воду.

Льотчики накренили гелікоптер на правий борт, розвернули його й взяли курс на південний схід, прямуючи у бік моря. 

Нестор побачив, як під ними стали проноситися міські квартали. Тінь вертольота заковзала по багатоповерхівках, автомобільних дорогах, зелених парках та приватних будинках з різнокольоровими дахами.

Вже за кілька хвилин під ними промайнула вузенька смужка пляжу й заблищала безкрайня водна гладь.

Турбіни впевнено гуділи, уносячи гелікоптер у вкриту сірим серпанком далечінь. Вертоліт швидко віддалялася від берегової лінії, тримаючи свій шлях до точки рандеву з "Гідросферою".

Нестор дістав із сумки фотоапарат та зробив кілька знімків моря і ясного блакитного неба, по якому летіла велика зграя птахів.

Невдовзі журналіст втомлено відкинувся на спинку крісла й заплющив очі. Все-таки чотирнадцять днів напруженого навчання в Морехідному училищі не далися йому даром і він почувався втомленим та виснаженим. Кириленко сам не помітив, як задрімав.

Десь через годину його розбудив голос командира, що пролунав у навушниках: