За мить до поцілунку.

 Проте, як то кажуть доля любить таких.      

 Потворних та загублених. Блудних.                                                  

 Втім, Місарія ще не вирішила чи буде вона йому довіряти. Ерік Каргілл був кращим аніж його брат, він мав правильні судження, й не був нікчемою. Проте довіру можна пізнати лише з першою кров'ю.                    Як сказав один завойовник-крадій : Битва є завжди й коли будь-хто може бути ворогом чи близьким, коли будь-який варіант розвитку подій можливий. Проживайте це, вчіться... Тоді вас нічого не здивує, грайте.                                        

Місарія ще не вирішила... Чи гратиме вона за правилами?                                    

Але вона зробила перший крок й це був початок.                                                

 Подолай усі перешкоди.                                          

  - Не витрачай своє життя просто так, бо шанс випадає дуже рідко.                            

 Ерік бачив яка вона наполеглива й не сперечався. Сусідка його матері переповідала йому історію про русалок, (з темним волоссям й з темними, чорніючими очима)                                      

Кажуть, коли ти знайдеш собі жінку все буде по справжньому.                                  

 Проблема була лише в тому, що ця жінка вміла лишень розпалити вогнище оце й усе. До лісу та й до хащів вони змогли продертися, бо "так же ж треба" і "ми маємо знайти правильне рішення, щоб допомогти Рейнірі".                                      

 Час все йшов, а вони квапились, повзли, й оминали стражників та вартових Таргарієнів й Аренів.            Їм щастило.                                              

 У той час поки Деймон замріявся, Брол Болтон палив зрадників за наказом короля, вони просувалися.                                                        

 Жінка дуже сподівалася на домовленість, на порятунок для себе. Ерік же ж навпаки перестав звертати увагу на чутки та "проблемність" їхнього плану. Жінці було важче, адже вона вилітала з гри, не маючи нормальної інформації та ніякого підтвердження підтримки від Рейніри та Деймона, Місарія проходила справжні муки. Нещодавно Місарія бачила сон. Яскраве "безперервне" сяяння та велике попелище, вона усвідомлювала, якщо вони чимдуж не дійдуть до Таргарієнів... Їм кінець, якщо "зелені" їх упіймають не буде кари, чи суду. Страта.                                                

 Вечір спливав, години зникали, а коли настав ранок почалося дещо нове.                

 Бо Місарія і Ерік вже трималися разом, але суперечки вони не оминули. Ерік не стерпів та виплюнув :      - Ти образив мою леді. Чуєш?                            

Деймон відповів :                                        

  - Ну взагалі-то я її тра...                  

Ерік Каргілл підхопив меч.                              

 На це Деймон лише відреагував словами :                                                    

  - Я її травневого вечора бачив у таверні, то кого ж тут судити? Друже, ти так не трусися.                           Шелест та спокійний, уважний погляд Брола Болтона. Той ніби вичікував та розумів чим усе скінчиться.                          

 Обраниця Деймона Таргарієна не відступила, вона теж була готова дати бій. Бо це була лише її земля. Більше ніж дім.